У Стамбулі презентували турецький переклад роману "Кляса" письменника 48-річного Павла Вольвача. Книжка розказує про життя Запоріжжя кінця 1980-х. Уперше роман вийшов вісім років тому.
— Усі українські письменники йшли у світ через Захід, а я — через Схід, — каже Павло Вольвач. — Часто запитують, чим роман може зацікавити турків. Мені було б цікаво почитати про життя людини з припортових кварталів Ізміра чи з нетрів Стамбула. Українські письменники мають шанс здобути популярність серед турків. Адже їхній Орхан Памук (нобелівський лауреат із літератури 2006-го. — "ГПУ") легко завоював українських читачів.
Турецькою роман називається "Канкалар" — братан.
— Видавці кажуть, що їхньому читачеві ця назва буде зрозумілішою. Перекладач Омер Дерменджі 2005-го створив турецьку версію "Роксолани" Павла Загребельного. Це була перша українська прозова книжка, яку переклали в Туреччині. Шкода, що не розумію турецької. Цікаво, як Омер передав наш суржик, кримінальний сленг. Він — син шахтаря, тому настрій роману йому близький. Також у Туреччині існує глибокий пласт кримінальної культури і блатна лексика.
— На презентацію прийшли письменники і студенти стамбульських вузів, які ні слова українською не знали. Турки здивували своєю обов'язковістю і відповідальністю. Вони ніби німці Азії. Ні в чому не підвели. Колеги сказали, що книжку видали краще, ніж у нас це зробило "Фоліо". Мені цей випадок показав, що турки набагато обігнали нас у розвитку.
3 
1
Коментарі