Прозаїка Павла Вольвача насамперед цінують за колючість, непоступливість і емоційну напругу. Саме цього бракує багатьом нашим літераторам. Це проза, в якої можна вчитися внутрішньої свободи. У романі "Кляса" Вольвач створює головному персонажу нестерпні умови. Пострадянський "перехід", чорнуха, кримінальні розборки, дезорієнтований і денаціоналізований пролетаріат сходу України, безгрошів"я, безперспективність, знівечина молодість — і посеред усього цього потрібно постійно берегти "у серці те, що не вмирає".
Я ціную письменника за його волю та стоїцизм, за його несамовите бажання за жодних обставин не втратити обличчя. Вольвач насамперед сильний поет. Але його похід у прозу явив досить цікавий факт: влучність художньої образності робить "Клясу" з її амбіцією реалістично охопити епоху депресивних дев"яностих прекрасною "квіткою зла", яких досі не бувало в українській літературі. Це не "проза поета", а чесне, пристрасне й достовірне слово про епоху людської розгубленості.
ПРО Павла Вольвача
Вольвачева "Кляса" — сильний і несподіваний роман, один із кращих у нас за пострадянську добу. До того ж це — радісний роман
Микола Вінграновський, поет
"Кляса" — це свіжий і сильний імпульс індустріального Запоріжжя, який руйнує усталені уявлення про схід України як про "безплідну землю". Принаймні не багатьом українським письменникам удавалося так яскраво "прожити" рідне місто, відчути його дихання, грубо кажучи, без фільтра, викласти свої відкриття без фальшивої романтики
Тарас Антипович, письменник, критик
Павло Вольвач народився 9 жовтня 1963 року в місті Запоріжжі. Служив в армії, працював на заводах і "шарашках". Закінчив Запорізький національний університет, факультет журналістики. Перша поетична книга "Маргінес" вийшла 1996-го. За два роки з"явилася друком "Кров зухвала". Згодом три збірки поезій — "Бруки і стерні" 2000 року, "Південний Схід" 2002-го і торік — "Тривання подорожі". 2004-го вийшов роман "Кляса". Із 1999 року Павло Вольвач живе і працює в Києві. Одружений. Має двох доньок.
2 
1
Коментарі