— Доки перекладала книжку, син боявся, що стану п'яничкою. Я мала пройти стадію розуміння вина, і що таке складне вино, — каже київська перекладачка 49-річна Діана Клочко про книжку "Винарні" письменника Ігоря Померанцева, 64 роки.
Українською його збірка віршів та прози вийшла торік. Дитинство і студентські роки письменник провів у Чернівцях. Є громадянином Великої Британії. Живе й працює у Празі на радіо "Свобода". 4 вересня у Києві Померанцев розповів читачам про вино та поезію.
Який буде вірш, залежить, що у цей час п'єте?
— Завжди пишу тверезим, — каже Ігор Померанцев. — Коли у тебе інтимний діалог з вином, поезія має скромно сидіти у стороні і чекати свого часу.
Ви кажете, що вино говорить не всіма мовами.
— Вино промовляє мовами, де росте виноград, лоза. На Тибеті вона не росте, тому воно не говорить тибетською. Йому подобається французька мова, бо вона носова. А вина дуже поважають запах. В італійців багато голосних, тому вони смакують вино піднебінням.
А українською?
— Мені був виклик, чи звучатиме винна проза і поезія українською. Виявилося, із цим усе гаразд. Бо українська мова ллється. А вино теж ллється. Тому вони вже близькі. Українській треба доганяти інші мови у багатьох сферах. Дуже важко було знайти переклад для дешевого демократичного вина. В англійській для цього є слово "планк". А як українською — "біоміцин", "кисляк"? Не те. Вчора зайшов у Києві до французької пекарні по хліб. Запитав, де можна поблизу купити хорошого вина. Хлопець сказав: "У той гастроном не йдіть, там продають шмурдяк". Мені слово сподобалося. Зацікавився ним. Здається, воно угорського походження. Але французький чи італійський "планк" важко назвати шмурдяком.
3 
1
Коментарі
1