Поет пише під домашнім арештом

У столичному Українському домі минулого тижня відбулася книжкова виставка-ярмарок. Свої новинки представили 112 видавництв.

Чернівецьке видавництво "Букрек" презентувало 40-томник "Українські народні казки". Їх зібрав 86-річний Микола Зінчук із буковинського села Довгопілля.

— Микола Антонович збирав їх по всій Україні, — розповідає видавець Дарина Максимець, 54 роки. — Наприкінці книжки наводимо словничок діалектизмів. На Вінниччині молоде листя цибулі називали "степір'я", а на рядно говорили "верітка". Крім дитячих казок, вийшли оповідки для дорослих — про Сталіна, Голодомор.

40-томник планують подати до програми ЮНЕСКО "Охорона нематеріальної спадщини". За її підтримки казки зможуть перекласти іншими мовами.

Переклади білоруського поета Володимира Некляєва, 65 років, презентувало столичне видавництво "Ярославів вал".

Збірку назвали "Вічний вітер". Вона коштує 33 грн.

— Уперше побачив Некляєва у столичному Будинку художника. На сцені він був схожий на Євгена Євтушенка. Виступав емоційно, артистично розмахував руками. Він мені тоді видався надто естрадним, — згадує київський поет Павло Вольвач, 47 років. Разом із Тарасом Федюком і Василем Герасим'юком він переклав книжку.

До Києва білоруський поет не приїхав. Він у Мінську під домашнім арештом. Торік узимку Некляєв балотувався на пост президента Білорусі.

— Невдовзі вдома його схопила міліція, — розказує 30-річний мінчанин Юрась Каритніков. — Мій друг працював його охоронцем. Бачив, як Некляєва загорнули в ковдру, били головою об сходи. Він був найсильнішим кандидатом від опозиції. Умів переконувати. Після зустрічей з виборцями до нього підходили політичні провокатори і зізнавалися, що сьогодні вони не виконали завдання "зверху" і голосуватимуть за нього на виборах.

— Дорогою бачив дві групи демонстрантів на Хрещатику. Одна кричить: "Тимошенко геть!", а друга навпаки: "Не геть!".

Своїми враженнями ділиться російський фантаст Сергій Лук'яненко, 43 роки, на зустрічі з читачами в Українському домі.

Розповідає, що пише роман "Новий дозор". Це продовження бестселера "Нічний дозор".

— "Нічний позор", да? — жартують із залу.

— Один автор вже випустив пародійну книжку "Нічний позор". Прочитав її. Вона не смішна. Я познущався би сам над собою значно краще, — відповідає письменник.

До того, як стати літератором, Лук'яненко був лікарем у психлікарні казахського міста Алмати.

— Іноді попереджаю дружину: "Писатиму дуже похмуру книжку, найближчі півроку буду в депресивному стані". Але буває навпаки — написане у важкий період виходить радісне. Так трапилося з "Островом Русь". Ми жили на зйомній квартирі, моїх книжок не друкували. А роман вийшов веселий.

Наклад видань Сергія Лук'яненка перевищив 1 млн.

×