Пʼятниця, 30 травня 2008 15:10

Поет абсолютного слуху

Микола Вінграновський у літературі вмів усе. Йому вдавалися дитячі оповідання, великі епічні полотна, кіносценарії... Але в усьому він залишався, насамперед, ліриком. Дивна річ: один із найбільших українських поетів, досягши, здається, всіх мислимих ліричних вершин, входить у творчу зрілість із несамовитим за своєю силою бажанням — написати епічний роман про улюблену історичну постать. Вінграновський створив "Северина Наливайка" як енциклопедію можливостей української мови та літературної образності.

Микола Степанович жив у часі та світі, що погано надавався до поетизації. Кожен поет покоління шістдесятників обирав свій власний творчий порятунок. Вінграновський, як на мене, упіймав і зафіксував найбільш українське та питоме світовідчуття. Це, звісно ж, вплив школи Олександра Довженка, з яким поета звела доля.

Працюючи з тим, що лежить начебто на поверхні й перебуває в межах видимого, Вінграновський зумів показати власний спосіб продуктивної творчої втечі. Відтак, речі прості у нього перетворюються на глибокі символи, а фольклорне начало стає максимально особистісним: "Затисла груша в жовтих кулачках смачного сонця лагідні жовточки".

"Поет абсолютного слуху", як сказав про нього Григір Тютюнник. Подібне враження справляють класики японського жанру хокку. Вінграновський перевинайшов українську природу і повернув нашій поезії важливу якість і цінність — людську душу. Окрім душі, Вінграновського більше нічого не цікавило. Та чи цього не достатньо на одне поетове життя?



Про  Миколу Вінграновського

Здається, варто Миколі Вінграновському покласти на щось своє чаклунське око — як те "щось" починає жити само, своїм непередбаченим і суверенним життям, і розгортається, і розгортається своєю істотою, але ревно приберігаючи крихітку таїни

Іван Дзюба, літературознавець і громадський діяч


Дуже люблю Вінграновського. Українською мовою він — найкращий

Олег Скрипка, співак

Микола Вінграновський народився 7 листопада 1936 року в селі Богопіль (нині Первомайськ) Миколаївської області. Перші вірші з"явилися 1958 року на сторінках журналів "Дніпро" та "Жовтень" ("Дзвін"). Навчався на акторському відділенні Київського інституту театрального мистецтва. Ще студентом зіграв головну роль у художньому фільмі "Повість полум"яних літ", автором якого був Олександр Довженко. Автор книжок віршів, зокрема "Атомні прелюди" (1962), "Сто поезій" (1967), "Губами теплими й оком золотим" (1984), "Цю жінку я люблю" (1990), повістей "Первінка" (1977), "Літо на Десні" (1983), "У глибині дощів" (1985), "Сіроманець" (2001), роману "Северин Наливайко" (1991). Найповніше видання доробку — "Вибрані твори в трьох томах" (2004). Постановник десяти художніх та документальних фільмів. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка, літературної премії "Благовіст", Міжнародної премії Фундації Антоновичів.
Помер 26 травня 2004 року.

Зараз ви читаєте новину «Поет абсолютного слуху». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода