– 24 лютого мене не шокувало — знав, що рано чи пізно повномасштабне вторгнення почнеться. Здивувався, чому так пізно, — каже лідер гурту "От Вінта!" й художник Юрій Журавель, 50 років.
— З перших днів війни всім складом групи пішли до територіальної оборони Рівного. Беремо участь у навчаннях на полігоні. Щотижня стріляємо, вчимося поводитися зі зброєю. Працюватимемо з гранатометами. Самі керівники нашої ТрО сказали, що мусимо бути напоготові, але мистецька робота важливіша.
Боретеся з ворогом гумором?
— Щодня виставляю чергову карикатуру. Після ситуації з українкою, яка радила рашистам класти в кишені насіння — зобразив вояків противника, яких посипають із неба. Так лягають у нашу землю. Підписав: Скільки разів вам казали: "Не на Україну, а в".
В Україні почали сприймати переможні бої за Чорнобаївку на Херсонщині як народний серіал. Коли з'явилася шоста "серія" — намалював потайний вхід у пекло, подібний до сміттєвого кошика. Туди падають ворожі танки й літаки. Написав пісню, заримував "москалі" й "граблі", на які вони вкотре наступають. Сподобалося повторення Чорноба-їба-їба-ївка. Плануємо заспівати її з оркестром Міністерства оборони.
Якою є роль митця під час війни?
— Важлива. Головне, щоб запал, енергія митців не зійшли нанівець після війни. Під час помаранчевої революції була своя активність, так само 2014-го. Спочатку є певний патріотичний підйом, зацікавленість. Потім усе помалу спадає. Зараз ініціативи впроваджують навіть ті, хто співав російською, активно гастролював у Російській Федерації. Стежу за ними в соцмережах. У тіктоках показують, як волонтерять, картоплю чистять, зі сльозами та шмарклями звертаються до російських колишніх колег. Багато хто далеко відкинув кокошники. От хотілося б, щоби вони їх потім "из закромов" не діставали, і щоб було якомога менше спільних концертів із "русскими друзьями".
Війна стала остаточним аргументом, що в Україні мають спілкуватися державною мовою?
— Я, дружина та друзі говоримо, що варто терміново переходити на державну мову. Постійно чуємо: "Ще не на часі". Вже знаю, що після нашої перемоги буде багато російськомовних переселенців, героїв, ветеранів. Наїжджати на них за мову не можна — вони боролися за незалежність. Багато хто втратив домівки і навіть рідних. З їхнього боку буде так: "Знаете, сколько русскоязычных погибло. Там не разбирали. Опять начинаете раскалывать". Проблема мови стоятиме постійно. Надалі боротимемося з частинками "русского мира", які не розуміють, що вони є одними з активних бійців російської навали.
У перший день, коли записалися в ТрО — в бункері посварився за російську. Почув її від одного з тероборонівців, сказав: "Давайте хоча б тут говорити державною, а не мовою агресора". Почув у відповідь: "Это кому я там на хвост насолил?" Мене стримали.
Російська, зазвичай, мозолить вухо — її чути найгучніше. Наприклад, коли у Львові в кав'ярні сидять люди з різних куточків світу. Українці, поляки тихо говорять, так само англійці й французи. І тут заходять кацапи: "Свєтка, ти кофє будєш?" Чути всім. Знаю від друзів-поляків, що їх дратує, коли переселенці говорять російською. Нещодавно була ситуація: людина з України, яка приїхала у Фінляндію, написала оголошення: "Где бы найти курсы освоения финского". Досі не навчилася спілкуватися українською — хоче опановувати фінську, бо потрапила в нову країну й має пристосовуватися.
Чи спілкуєтеся з колегами з Росії?
— Ні. Хіба, якщо хтось звертається — тоді можу послати за російським кораблем. Схоже на те, як мені на голову виливають помиї і говорять, що серед них є чисті яблука й помідори. У мене не буде часу вибирати.
Як оцінюєте роль Зеленського у війні?
— З початку каденції Зе — моя думка про нього не змінилася. Два роки тому він казав, що треба просто перестати стріляти. З того часу, здається, всередині залишився тим самим. Бо не втік — це не геройство. Закривання каналів "Еспресо", "Прямого" та "5-го" — це використання війни, щоб приструнити опозицію. Промови Зе до ворогів менш агресивні, ніж до партнерів і союзників. Претензії Зеленського до НАТО, Байдена "давайте зброю" — виглядають дивно. Зараз, коли півень клює в зад, будеш направо й наліво кричати, що всі хрінові — а чим займався два з половиною роки? Тоді всі навколо казали, що треба виконувати замовлення оборонного комплексу. Чому наші хлопці мали посилати нах*й російський корабель, а не пустити в той бік "Нептун" (українська протикорабельна крилата ракета. Розроблена в київському конструкторському бюро "Луч" у 2014–2020 роках. Уперше застосована в бою 2022-го після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. — ГПУ)?
На одній із карикатур поруч Порошенко, Зеленський, Тимошенко, інші топові політики. Разом долають рашистського двоголового півня. Створив, коли проголосували закони про колабораціонізм. Підписав: "Ними можна милуватися, коли вони роблять корисну спільну справу". Мусимо згуртуватися, кожен політик має зробити висновки. Пам'ятати, що не лише зі сходу, а і з інших сторін є загрози. Знаємо ставлення Угорщини до України. Якщо не слідкуватимемо за обороноздатністю держави, культурою — може початися агресія і з того боку. На цей момент треба зрозуміти, наскільки важливо знати нашу мову, а найголовніше — історію. Щоб ці помилки не повторювати.
Як оцінюєте підтримку Заходу?
— У тому, що підтримка не така велика — винні й ми самі. Для Заходу Україна частина "совка", і насправді так і є. Якби українці раніше робили реформи, активніше рухалися до НАТО — там ішли б нам на більші поступки. Давати серйозну зброю країні, яка в будь-який момент може домовитися із ворогом, здати частину оборонки — це ризик. Буквально рік тому керівництво держави казало "какая разница", чи стоїть пам'ятник Ватутіну і якою мовою говорити. Хто його знає, може, знову змінять думку.
Зараз Україна в епіцентрі — на Заході цікава наша історія. Попит на мою книжку "Знай наших" величезний. Помалу повертається логістика — активніше надсилатимемо її у країни Європи. Першим у книжці про відомих українців стоїть герой Троянської війни Ахілл. Викликає запитання: "Хіба він українець?" Звісно, на час його народження не було держави Україна. Але герой "Іліади" народився в місті Мірмекій, яке недалеко від нашої Керчі. Крим — це Україна.
Які історичні фігури з вашої книжки "Знай наших" викликають найбільше зацікавлення?
— Українці відкривають для себе Костянтина Острозького. А це людина, яка 500 років тому згуртовувала об'єднане європейське військо проти москалів. І таких людей багато. Дехто з героїв книжки став взірцями для мене — Ніл Хасевич (художник, активний громадський і політичний діяч, член ОУН. — ГПУ), який є в першому томі, Леонід Перфецький (художник, графік, ілюстратор, сотник армії ОУН. — ГПУ), який буде у другому. Люди, які були безпосередніми учасниками Другої світової, і водночас митцями, які боролися з Гітлером і Сталіним олівцем, пензлем і різцем.
Чи будуть у другому томі герої теперішньої війни?
— Зараз малюю Віталія Скакуна з Бережан, який у перші дні війни підірвав міст, щоб не дати пройти ворогу. Герої з'являються щодня — не можу малювати кожного. Є представники морської піхоти, Державної служби надзвичайних ситуацій, залізничники, снайпери, сапери, мінометники. Хочу зробити портрети гусака й гуски, які загинули під час знищення російського Су-24. Люди придумають для них імена — оголосимо конкурс.
Якщо зобразити сьогоднішню Україну людиною — то яка вона буде?
— Це хлопчик років 12. Лише міцніє, але вже навчився не просто твердо стояти на ногах, а й тримати зброю. В одній руці в нього прадідівська шабля, а на плечі — "Джавелін".
Чого зараз найбільше боїтеся?
— Що почнемо звикати до цієї ситуації, втомлюватися від війни та йти на поступки — аби все завершилося. Перемога — це коли ворог повністю винищений на нашій землі, відкинутий до своєї столиці. Коли тризуб стоятиме на мавзолеї. А потім той мавзолей треба буде розвалити. Страшно, якщо ми заспокоїмося, завершимо цю війну перемовинами з ворогом. З терористом, із яким домовлятися ні про що не можна. Путін має сидіти в Гаазі, а процес має бути подібним до Нюрнберзького — всі винуватці наших жертв висітимуть на шибениці.
Хочу, щоб хоч одне покоління українців не воювало.
60 картин створив під час Революції гідності Юрій Журавель. Серед них — карикатури на Януковича й Путіна. "Беркут" спалив роботи художника, але вони продовжували поширюватися в інтернеті. Юрієві Журавлю також належить авторство шеврона самооборони Майдану.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
3 
1
Коментарі