"Коника я придбав на одному з київських ринків рік тому. За скільки — вже й сам не пам"ятаю, — показує 34-річний музикант Павло Гудімов на червону пластмасову забавку з білими колесами. — Радянська іграшка — чим не музейний експонат? Тільки сліпий може сказати, що це не мистецтво".

У своєму арт-центрі "Я Галерея" на вул. Волоській, 55/57 у Києві Павло презентував проект мікс-музею "Суміш".

На виставці представлені понад 50 експонатів: старі платівки, обкладинки журналу "СССР на стройке", гроші часів Української Народної Республіки, фотографія Бессарабської площі 1984 року, серія картин Влади Ралко, намальованих ручкою та аквареллю, вишивка Артема Волокітіна "Рух". Речі на виставку Гудімов відбирав півроку. Вони абсолютно різні. Каже, що обкладинки альбомів, поштівки, дерев"яні фігури, фотографії та музичні платівки поєднують асоціації, які ці предмети викликають.

— Хочу, щоб глядач побачив строкате, але логічне зібрання предметів мистецтва різних періодів, артефактів та побутових речей, які раніше не насмілювалися вважати мистецтвом, — додає Павло. — У черговому музеї сучасного мистецтва почуваєшся як у "МакДональдзі": асортимент той самий, змінюються назви та розташування. Настав час "здвигів", іноді навіть "здвигів по фазі". Радянська іграшка і фігурки ангелів із українського вертепу не контрастують, а доповнюють одне одного, — підходить до стіни, на якій висять дерев"яні скульптури ангелів із Західної України, виготовлені в кінці ХІХ ст.

— Мамо, дивися, там підлога провалюється, а під дошками м"ячі баскетбольні, такі, як у нашій школі, — дівчина 12 років кличе маму до фотографії Марії Бикової "Спортивний зал". На ній зображено обдертий спортзал у місті Прип"ять, у якому розташована Чорнобильська АЕС.

На другому поверсі "Я Галереї" представлені роботи фотографа і журналіста Олександра Ляпіна з серії "Український лікувальник". На картонних аркушах наклеєні чорно-білі фотографії, частково розмальовані фломастерами. Під ними текстівки з порадами та лікувальними рецептами. Студент Олег Гродзь, 22 роки, читає вголос вірші Ляпіна:

Не вір ніколи жінці, коняці і собаці!

Буває так, шо з голови жінка,

А далі хто зна шо!

Бійся жінки!

Так Ляпін підписав фото, де зображені жінки з лопатами. Героям деяких фотографій Ляпін фломастером домалював роги, ікла та хвости.

— Ми з дружиною приїхали з Варшави, — каже поляк 48-річний Мирон Пшабик. — На виставку сюди порадила прийти екскурсовод із Києво-Печерської лаври. Я вражений. У Варшаві такого поєднання експонатів ніколи не бачив.

— Це лише третина того, що бажав показати, — зізнається Павло. — Хотів розкрити теми дитинства, влади, грошей, матеріалу, руйнації. Готуюся відкрити власний музей. Для цього потрібно попрацювати хоча б 5 років і знайти достойне приміщення.

Виставка у "Я Галереї" триватиме до 30 серпня. Вхід вільний.

×