Російська письменниця 52-річна Олександра Мариніна після двох років мовчання презентувала новий роман "Взгляд из вечности". В ньому йдеться про подружнє життя Люби та Радослава, сім"я яких починає руйнуватися. За ними з вічності спостерігають чотири персонажі — Змій, Ворон, Вітер та Камінь. Вони по-різному пишуть історію подружжя.
— Больше года ничего не могла делать, чувствовала страх перед написанным словом, — каже Олександра Мариніна під час телемосту між Києвом, Москвою, Петербургом, Самарою і Нижнім Новгородом. — Весной поехали с мужем и подругой отдыхать в маленький городок Мирано на севере Италии. Там заставила себя взять ручку и написать две строчки.
Тоді в письменниці виникла ідея нового роману.
— Раніше всіх переконувала, що мені ніколи не набриднуть детективи. А тут захотіла написати про сімейне життя. Може, пізніше, почну складати вірші. У 16 років чимало віршувала, бо була закохана у 27-річного одруженого чоловіка.
Образи Змія, Ворона, Вітра та Каменя придумала біля сувенірного магазину.
Дружина мого літагента добре вміє критикувати
— Ворон — розпусник, часто закохується. Камінь — меланхолік, ніколи не бачив людського життя, знаємо про нього тільки з розповідей Ворона. Змія — хитра, розумна, розсудлива. Вітер — поверхневий, добродушний персонаж. Він любить полетіти на футбол і неочікувано задути м"яча не в той бік.
Роман вийшов у російському видавництві "Эксмо" 230-тисячним накладом. Незабаром з"явиться його продовження.
— Дія починається 1951-го і триває донині. Назвала роман "Идеальная жена", але видавцям не сподобалося. Переконували, що від назви віддає жіночим романом. Над новою думали чоловік, подруга, літагент, його дружина. "Взгляд из вечности" придумала я, бо персонажі-оповідачі — вічні.
Олександра Мариніна — авторка 22 детективів. Пише щодня, у московському офісі свого літагента.
— Наші комп"ютери з"єднані, кожну сторінку він одразу перечитує. Щотижня роздруковую по 70 сторінок, даю подивитися його дружині. Вона добре вміє критикувати. Потім читають мій чоловік та подруга. Вказують мені на помилки. Бо я не помічаю повторів, кострубатих речень.
На книжках Мариніна заробила $1 млн. Вони перекладені 25 мовами. Писати детективи почала після виходу на пенсію, 1998-го. Доти працювала в міліції.
У дитинстві часто приїжджала до Львова. Там жили її бабуся з дідусем. 1986-го забрала їх до Москви.
— У дитинстві любили з подругою ходити на Чуковське кладовище. Бабуся не пускала, я часто тікала з дому, щоб помилуватися надгробками. А ще любила ходити до костелу слухати орган. Обожнювала спостерігати за дівчатами, які допомагали під час служби. Вони мені нагадували ангелів.
4 
1
Коментарі