"Веду активную половую жизнь", — жартує 54-річний актор Олександр Задніпровський, показуючи на свій портрет у фойє столичної Української драми. Фотографії акторів театру стоять на підлозі. Дві прибиральниці протирають їх від пилу.
— Коли закінчите, повісьте мене поруч із моїм другом Богданом Бенюком, — просить Олександр.
14 вересня театр імені Франка відкриває 88-й театральний сезон виставою "Наталка Полтавка".
— Із відпустки мене викликали 2 серпня, — розповідає Задніпровський, коли піднімаємось у його гримерку N13 на другому поверсі. — Із кінця минулого сезону репетируємо з режисером Юрієм Одиноким "Одруження Фігаро". Це вистава за мотивами п"єси, а не традиційний Бомарше. Я не сприймаю, коли перекручують класику. Називаю це "сопромат" — сопротивление материала, — переходить на російську. — Та Юрій переконав мене. Дія відбувається в сучасній Іспанії. Замість графа й графині — олігархи. Їхнього секретаря звуть Фігаро. Подружжя знудилося в парі. Граф відправляє Фігаро у відрядження, щоб звабити його наречену Сюзанну.
Фігаро гратиме Остап Ступка, Задніпровський — лікаря Вартоло, його батька. А дружину лікаря втілить актриса Людмила Смородіна.
— Мій образ зовсім не такий, як його грали в московському театрі Сатири Олександр Ширвіндт із Андрієм Мироновим, — запевняє актор. — У мого Вартоло вкрали дитину. Він через це розлучається з дружиною Марселіною, якій належать газові свердловини майже всього світу. Вартоло підробляє лікарем та адвокатом на півставки. Через суд доводить, що Фігаро — його син. І Марселіна до нього повертається.
Повісьте мене поруч із Богданом Бенюком
Коли буде прем"єра?
— У другій половині жовтня, коли підготують декорації та костюми. Директор театру Михайло Захаревич побачив кошторис вистави й почав чухати потилицю. Герої з"являтимуться з ліфта. Тому на сцені треба зробити шахту. Підлога буде прозора, подвійна, з ліхтариками всередині. Пластик для неї на авіазаводі замовили. Граф живе на останньому поверсі хмарочоса, на даху влаштував вертолітний майданчик. Вертоліт покажуть на великому екрані позаду сцени, біля нього поставимо вітродуви та прожектори. Краєм вуха чув, що на все це підуть бюджетні гроші.
Ви були депутатом Київради. Чи не думали повернутися в політику?
— Зараз би знову пішов. Шкода дивитися, як нова влада Київ по шматках розтягує. Старий мер Олександр Омельченко давав гроші на вистави "Я, Генрі ІІ" та "Леді й Адмірал". Я дуже трагічно переживав, коли минулого року їх зняли з репертуару. Зрозумів, як було смертельно образливо Толіку Хостікоєву, коли розчерком пера без будь-якого мотивування зняли з репертуару виставу "Енеїда", де він грав п"ятнадцять років. На жаль, у нашому театрі нема художньої ради, яка б поцікавилася, чому в репертуарі з"являються якісь п"єси чи зникають певні вистави. Знайомі обривали мій телефон. Я їх відсилав до Богдана Сильвестровича (Ступки, художнього керівника театру Франка — "ГПУ"). Це вже питання внутрішньої етики: пан захотів — пан зробив.
В антрепризі не хотіли б поновити ці вистави?
— Із Юрієм Кочевенком у нашому театрі думав поставити трагікомедію "Орніфль, або Легкий вітерець". Але Ступка сказав: "Нема часу й місця". І я поставив її в антрепризі в Музичному театрі на Подолі. За репетиції та оренду приміщення заплатив президент "Оболоні" Олександр Слободян — у нас іще з Народного руху добрі стосунки. Моя мама (народна артистка Юлія Ткаченко — "ГПУ") подивилася виставу й сказала: "Насміялася досхочу. Але треба тікати з цього антитеатрального приміщення. Це казарма, сарай, який нищить усе враження". Я її колосальному акторському досвідові довіряю. Тому добре подумаю, перш ніж знову ставитиму виставу в антрепризі.
2 
1
Коментарі