У столичній галереї "Парсуна" на вул. Хорива, 43 показують авторські ляльки режисера Олега Педана, 49 років. Він робить іграшки зі старих годинників, ламп, вимикачів, ложок.
В анімаційній студії "Укранімафільм" Педан знімав мультфільми за участю лялькових персонажів. Місяць тому його звільнили.
— До того як став аніматором, працював на Подолі в кузні, — розказує майстер. — Роботу змінював часто. Однієї трудової книжки не вистачило, щоб умістилися всі записи. Коли приходив у відділ кадрів, де просили трудову, запитував: "А який вам том?".
Студія досі за три місяці не розрахувалася. Останнім часом на роботу приходили раз на тиждень. Наталія Марченкова хотіла знімати український екшн "Хто боїться дядечка Бабая?". Для зйомок потрібно 10 мільйонів гривень. А на студії, кажуть, лежить судове попередження про несплату комунальних рахунків, — аніматор підходить до іграшки "Жук-світляк", заводить його ключем. У жука починає світитися спинка. Педан пояснює:
— Використав старий годинниковий механізм. Спину зробив з оптичного скла. Жук може світитися півгодини.
До галереї заходить художник Ігор Котков. На плечі у нього висить мольберт.
Жук може світитися півгодини
— Привіт, друзяко, — подає руку Педану. Вони разом працювали на "Укранімафільмі". Котков знімав мультфільми "Острів скарбів" і "Лікар Айболить" разом з аніматором Давидом Черкаським.
— Раніше на студії знімали 11 мультиків на рік, — каже Ігор. — А тепер буду продавати свої картини. Вони є в колекціях в Англії, Німеччині.
— Добре, хоч твої картини купують, — каже Педан. — За свої іграшки прошу від 800 до 3 тисяч гривень, та їх беруть неохоче.
— Із колегами хотіли створити музей мультиплікаційних персонажів. Але їх треба було взяти на баланс, заплатити гроші авторам. Що таке лялька? Шматок тканини й залізяка — малоценки! То ми забрали їх по домівках.
3 
1
Коментарі