Юрій Норштейн, 64 роки, приїхав із Москви до Києва на три дні. З глядачами зустрівся у клубі Києво-Могилянки. До невеликої аудиторії набилося півсотні людей. Сиділи навіть на підлозі. А сам режисер, навпаки, три години поспіль стояв, навіть коли вимкнули світло й показували його стрічки.
Норштейн схожий одночасно на актора Смоктуновського та письменника Солженіцина. Біла борода, скуйовджені рештки колись густого волосся, запалені очі. Говорив гарною російською, багато філософствував. Він зробив усього чотири фільми — "Лисиця і заєць", "Чапля та журавель", "Їжачок у тумані" і "Казка казок". "Їжачок у тумані" визнаний найкращим мультфільмом усіх часів і народів. Упродовж 20 років Норштейн працює над іншим шедевром — гоголівською "Шинеллю".
Від Держкіно нічого не беру, це непорядна організація
— Ви побачите два незавершені епізоди "Шинелі", — одразу попередив. — Такого режисери не показують. Але я мушу. Треба гроші заробляти. Раптом якийсь нафтовий магнат нарешті розщедриться... І таке буває, — з надією додав він. — Вікна нашого будинку в Мар"їній Рощі виходили на ткацько-прядильну фабрику. Моє дитинство минуло під гул ткацьких верстатів. Вікна фабрики освітлювали колоди, на яких ми сиділи і читали всілякі жахи, наприклад, "Вія". Як же було страшно! — він на мить вмовкає. — У тому дворі й "Шинель" була прочитана. Колись я вжахнувся фрази Акакія Акакієвича: "Залиште мене, навіщо ви мене ображаєте?" Це моя фраза, це я міг підійти до мами й сказати: "Мене образили". Аполон Григор"єв написав: "Автор начертал обмеление божьего существа до такой степени, что самая ничтожная вещь становится предметом радости и самого уничтожающего горя", — чітко продекламував він.
Ваших героїв озвучують Калягін, Баталов... Як вони погодилися працювати в мультфільмі?
— Мої фільми озвучували великі актори, — скромно сказав він. — Наприклад, Смоктуновський. Я боявся йому дзвонити і попросив когось із "Союзмультфільму"... У Баталова терапевтичний голос, йому б у лікарнях книжки читати. Спокій у голосі свідчить про велику силу особистості. В"ячеслав Невинний у ролі Медведика, в "Їжачку", був мокрий — а там усього десять рядків тексту. Колись він мені зізнався, що це одна з найкращих його робіт.
Скільки вам потрібно, аби закінчити "Шинель"?
— Не так і багато: якихось 80 тисяч доларів на рік, — відгукується він невесело. — Мусив займатися рекламою, — починає жалітися. — Зняв фільм для японців. Не міг відмовити — я там заробляю. А від Держкіно нічого не беру, це непорядна організація. Сам зароблю або... знайдеться хтось, — знову зам"явся. — У друзів не візьму — тільки в меценатів: чортзна-коли зможу повернути і чи взагалі поверну. Знаю, що на театральну премію "Золота маска" йде значно більше. Якесь у нас негармонійне життя, — зітхає Норштейн.
Ви одружені з художницею Франческою Ярбусовою? — запитую.
— Вона художник усіх моїх фільмів. Якби не працювали разом, давно розбіглися б. У роботі я вимагаю абсолютної покори. Загадую, приміром, аби малювала лівою рукою. А коли починає гарно малювати, лютую: "Франю, мені не потрібний твій віртуозний пензлик!" А от як намучиться — тоді починається нормальна робота...У мене двоє дітей та шестеро онуків, — розповідає ще про сім"ю. — Син Борис під Курськом розписує церкву. А дочка Катерина живе в Америці.
Норштейн дякує і починає збирати речі. Під стіною стоять дві великі дорожні сумки, в які він складає касети. Бере з тумбочки непримітну сіру куртку і йде до виходу.
3 
1
Коментарі