— У Франції на зустрічі з письменниками приходять літні люди. Був шокований, коли в Донецьку й Києві довелося виступати перед молоддю. Дивно, що вона у вас цікавиться літературою, — каже 36-річний Ніколя Фарґ у столичній книгарні "Є".

Фарґ — французький письменник. Пише пригодницькі й любовні романи. Видав шість книжок, які переклали 18 мовами.

У залі зібралося з півсотні людей. Стільців для всіх бракує. Дехто стоїть у сусідній кімнаті, там Фарґа показують на великому моніторі.

— В Україні моїх книжок ще не видавали, — дивується він кількості публіки. — Роман "Я була за тобою" незабаром вийде в Росії. Написав його чотири роки тому. Переповів історію власного розлучення з жінкою, з якою прожив 10 років і маю двох дітей. Описав, як зрадив її, чому це зробив і що відчував при цьому. Жорстоко, але ця книжка звільнила мене від минулого. Після публікації ми два роки вели холодну війну. Лише нещодавно почали нормально спілкуватися.

— Який він сексуальний і доглянутий, — шепоче дівчина з першого ряду подрузі.

За книгою Фарґа планують зняти фільм.

Я продав усі права на рукопис, тому не можу вносити правки

— Пишуть сценарій. Не знаю, чи впізнаю свою книжку. Продав усі права на рукопис, тому не можу вносити правки.

Ніколя подорожує світом. Найбільше подобаються африканські країни.

— Я народився у Франції, але 3-місячним переїхав із батьками до Лівану, жив у Камеруні, на Корсиці. На батьківщину повернувся в 11 років. У школі було легше порозумітися з арабами чи неграми, бо менше думають про гроші й не такі пихаті, як французи.

У студентські роки письменник покинув Францію.

— Студенти можуть обирати: або йти в армію, або поїхати кудись  викладати французьку. Я на два роки переїхав до Індонезії. У Конго зустрів жінку, одружився. Вона негритянка, наші двоє синів метиси. На чотири роки перебралися на Мадагаскар. Зараз теж живу із чорношкірою.

Фарґ розказує про утиски, яких зазнають у Франції темношкірі.

— Герой останньої книжки "Гарна роль" — метис. Читач дізнається про це в середині книжки. Коли він уже звик до персонажа, зрозумів, який він кльовий, я розповідаю, що в нього темна шкіра. Читач має подумати: "О, ці чорні теж нормальні люди". Нещодавно я пішов по хліб із синами. Продавець подивився на них так, ніби вони прийшли сюди красти.

Ніколя закінчує сьомий роман.

— По півроку можу не писати. Подорожую, набираюся нових вражень. Роблю нотатки на папірцях. А тоді збираю докупи.

×