Прима-балерина Нацопери Наталія Мацак, 27 років, повернулася з двомісячних гастролей у Японії.
— Наша трупа возила туди спектаклі на музику Чайковського "Спляча красуня", "Лускунчик", "Лебедине озеро". Японці обожнюють Чайковського і хореографію Петіпа. А ще в захваті від наших фігур, ніг, очей. Для них усі слов"янські балерини — красуні.
Зустрічає на прохідній театру. Веде в "червоний куток" — кімнату з паркетною підлогою і меблями з червоного дерева. На лівій руці в неї годинник "Крістал".
— Подарувала собі після поїздки, — сміється. — Проїхали всю Японію, Два тижні були в Токіо. На півдні ходили у футболках, на півночі було по коліна снігу. Сподобатись японцям нелегко. Їм привозять балет найвищого рівня. Квитки коштують від 20 до 100 доларів. Глядачі сидять мовчки. Танцювати важко, бо не розумієш, наскільки їх зачіпає твоя робота. Зали великі, на півтори-дві тисячі. Реакцію виявляють лише наприкінці аплодисментами. Мене викликали на сцену чотири рази. Після вистави підходять до чорного ходу, дарують квіти, цукерки, красиво запаковані подарунки.
Каже, найцінніші ті, що зроблені руками.
— У Кореї 3-річна дівчинка подарувала мені картину — лебідь у квітах. Намалювала її протягом вистави. А 2005-го у Дніпропетровську дівчинка вишила бісером оксамитову торбинку.
Балерина відвідала понад 10 країн. Каже, найемоційніші глядачі в Іспанії та Мексиці.
— Три роки тому був шок від публіки в Шанхаї. У залі сиділо дві тисячі людей. Танцювала Нікію в "Баядерці". Після вистави глядачі гупали ногами і плескали. Було страшно — думала, зала обвалиться.
Сценічні костюми танцівниця замовляє.
— Пачка (цупка спідниця і корсет. — "ГПУ") коштує 500 доларів. Пуанти купую за 100 доларів, їх вистачає на місяць–півтора. Зручні американські, бо зроблені, як кросівки, з пластиковим п"ятаком. Раніше пуанти робили з мішковини, яку обшивали атласом і підбивали шкіряну стельку. Всі гвіздки були в ногах. На репетицію йшло до 10 таких пуантів.
У театрі є штатна масажистка. Масаж робить після кожного виступу.
— Без нього боляче, бо м"язи збиваються. Щодня об 11.00 клас — тренування протягом години, потім репетиція. Перед вечірнім спектаклем треба поспати. Я — "сова", тому не дуже любила денних дитячих вистав. Зараз, оскільки я вже "заслужена", — можу вибирати.
Із прим я найвища — 172 сантиметри
У репертуарі Наталії Мацак 32 партії.
— Найулюбленіші Жизель та Нікія з "Баядерки". У кожної ролі власна енергетика, тому не хочу танцювати Маргариту в "Майстрі та Маргариті". Раніше кожна балерина мала амплуа. Радянська танцівниця не могла виконувати в "Лебединому озері" й Чорного, й Білого лебедя. Тільки щось одне. А зараз увесь спектакль можуть станцювати.
Партнерами Наталії були всі солісти Нацопери.
— У кожної балерини є баланс тіла — вісь. Мене не потрібно тримати. Тому партнерам легко зі мною. Із Сергієм Сидорським мало працюю, бо я для нього завелика. Із прим я найвища — 172 сантиметри. Партнер має бути не нижчим, коли балерина стоїть на пальцях. Це ще сантиметрів 15.
Мацак важить 50 кг. Питаю, чи це нормальна вага для балерини.
— Не знаю, мені все одно. Партнери не скаржаться. Дієт я не дотримуюся. Коли були в Японії, олів"є хотілося страшенно. Японська їжа без смаку, все приправлене соусами. Але там чудові італійські ресторани, наїлася пасти досхочу. Та все одно кортіло борщу. Перед закінчення гастролей дзвоню додому і прошу маму щось приготувати.
Свою зарплатню називати не хоче.
— Для Києва це, може, й пристойно, але не для такої важкої роботи. За кордоном за вихід можна отримати 2 тисячі доларів. Мене запрошували до Торонто, до "Х"юстон-балету". Але тут я вільніша. Маю сумний досвід: не розрахувався один російський театр. Наших солістів часто запрошують тамтешні колективи. 2005-го 10 українців приїхали на московський конкурс, і всі зайняли призові місця. Росіяни дивувалися, звідки ми взялися. А колись, за Радянського Союзу, київська опера була в трійці знаменитих.
1 
1
Коментарі
1