Московський театр Еt Cetera 66-річного Олександра Калягіна зіграв дві вистави на сцені київського Театру ім. Лесі Українки. 3 березня на комедії "Шейлок" глядачі в залі побилися.
Студентів театрального інституту ім. Карпенка-Карого до зали впускають безкоштовно — про це особисто попросив Олександр Калягін. Другокурсник 20-річний Денис показує білетерці студентський квиток. Та просить піднятися на балкон. Каже, вільних місць у залі немає.
У залі російською та українською просять вимкнути мобільні телефони. Місця в партері вільні, квитки на них продавали по 1000 грн.
Минає 7 хв. вистави. Заходить невисокий чоловік у в"язаному светрі. Під руку тримає білявку. Просить глядачів 10 ряду встати, щоби пройти на свої місця.
— А где же вы были раньше, господа? — голосно обурюється товстий бородатий чоловік у сорочці волошкового кольору. — Почему опоздали?
— Вас забыли спросить, — відповідає той.
— Ну, тогда стойте! Приятного просмотра.
— Извините нас, — тихо перепрошує білявка.
Бородань підводиться і пропускає жінку. Коли йде чоловік у светрі, ставить йому підніжку. Той перечіпається і ледь не падає.
— Ах ты козел! — б"є у живіт бороданя.
— За козла ответишь! — штовхає той кривдника в груди.
Троє акторів на сцені перестають грати. Сутичка триває кілька секунд. Супутниця бороданя стає між чоловіками. Інша жінка відтягує свого чоловіка за плечі. Розборонені сідають у крісла. Вистава триває далі.
— Ми шоковані інцидентом, — каже після вистави прес-аташе театрального агентства "Прем"єра" 24-річна Аліна. — Слава Богу актори не образилися.
Калягін харчувався стравами з ресторану "Шинок"
Комедію "Шейлок" 2000-го поставив грузинський режисер Роберт Стуруа. Це вистава про єврея-лихваря, який за позику вимагає від венеціанського купця Антоніо фунт людського м"яса. Актори на сцені курять кубинські сигари, п"ють шампанське "Советское", дивляться п"ять телевізорів, користуються двома комп"ютерами, факсом і ксероксом.
— Роль Шейлока для мене не була предметом бажань, — каже російською Олександр Калягін. — Я погодився грати, аби заманити у свій театр Стуруа.
Після серпневого російсько-грузинського конфлікту режисер Стуруа відмовився ставити вистави в російських театрах. Із Калягіним спілкується телефоном.
— Робіка ми не втратили, — каже Калягін про Стуруа. — У вересні поїдемо з гастролями в Тбілісі, там і зустрінемося. У Росії зараз відключають грузинські телеканали. Навіть супутникові канали не показують їх! Це нагадує мені розповіді мами про сталінський ковпак, під яким жила вся країна.
— Як у Росії нині сприймають Україну?
Калягін опускає голову, починає загортати в серветку мобільний телефон.
— Від політики я далекий, оцінок давати не можу. Я актор! — піднімає голову. Повертається до актриси Людмили Дмітрієвої. — Як я втомився від цього!
У Києві Калягін провів шість днів, із них три репетирував. Зупинився в готелі "Опера". Харчувався виключно українськими стравами з ресторану "Шинок". У вільний час разом з акторами ходив у Лавру й на Андріївський узвіз. Помітив, що гастролі театру Еt Cetera в столиці не рекламували.
— "Разтяжки" (велика реклама на будівлях. — "ГПУ") не висять. Ролики на телебаченні не крутять, — підвищує голос Калягін.
В афіші "Шейлока" неправильно написали місце вистави: замість Театру ім. Лесі Українки — Театр Франка.
— Гастролі мали відбутися у "франківців", — каже прес-аташе Аліна. — Але там уже були заплановані вистави на ці дати. Вони не захотіли поступатися. Афіші передрукувати ми не встигли.
2 
1
Коментарі
1