У Музеї однієї вулиці на Андріївському узвозі, 2б 29 травня відкрилася виставка "Київський зошит Анни Ахматової". В експозиції є свідоцтво про одруження поетеси та її посмертна маска.
— Анна Ахматова закінчила в Києві Фундуклеївську жіночу гімназію. Два роки вчилася на Вищих жіночих курсах на юриста, — розповідає директор музею Дмитро Шльонський, 41 рік. — Але документів залишилося мало, їх важко дістати з архівів. Торік я поїхав до Москви і домовився з Михайлом Ардовим, який знав Ахматову особисто. Він посприяв нам.
На відкриття приїхав протоієрей Російської православної автономної церкви Михайло Ардов, 70 років. Поетеса впродовж майже 30 років часто мешкала в будинку його батька — письменника Віктора Ардова.
Він у рясі. Зауважує, що привіз речі Ахматової. Під склом лежать рукавички, фотографії, книжки.
— Ахматова жила в нашій квартирі іноді навіть частіше, ніж у себе в Пітері. 14 років після її смерті став завдяки їй священиком. Вона була віруючою, хоча ніколи цього відверто не говорила, — згадує він.
Показує книжку, яку подарувала поетеса.
— Надписала: "Василию Шибанову за верную службу". Вона любила баладу Олексія Толстого "Василь Шибанов". У ній Іван Грозний встромляє Василеві гострий посох у ногу, спирається на нього і наказує читати листа. У 14 років Ахматова якось послала мене до Спілки письменників із листом до Олексія Суркова. Я побоювався, що Сурков встромить мені посоха в ногу і примусить читати її послання. Відтоді вона називала мене Шибановим.
Підводить до гральної карти під склом. У ній поетеса зображена піковою дамою. Згадує, що карту виготовив його батько з фотографії 30-х років. Поряд лежить фотокопія листівки 1944 року, списана рукою Ахматової.
— Там вона описує, як розлучилася з чоловіком Володимиром Гаршиним, — пояснює священик. — Але це копія. Оригінал зберігається в російському державному архіві. Мої батьки віддали туди навіть речі, в яких вона ходила. Ці, що висять тут, — несправжні, їх підібрали, щоб показати, в чому могла ходити.
На манекені висить фіолетове кімоно.
— Вона одягалася скромно, зі смаком, проте жила у злиднях, — веде далі. — У 1950-х, коли почала заробляти перекладами, виробила власний стиль у домашньому одязі. Одягала шовкову сукню, а поверх неї — японське кімоно. Таких було багато в комісійних магазинах.
На стінах висять фотографії поетеси з Миколою Гумільовим, копія документа про їхнє одруження.
— Анна Андріївна дала згоду вийти заміж за Миколу в Києві, — пояснює отець Михайло.
Київський художник Ларго Бальзак, 71 рік, виставив 20 своїх картин.
— Серію "Ностальгія" малював два роки, присвятив її відомим киянам, — розповідає він. — Ось Фундуклеївська церква, поряд із якою була гімназія Ахматової. Картини створюю на основі старих фотографій, потім зіставляю з реальним місцем. На сьомий-восьмий раз виходить правдиво.
Одягала шовкову сукню, а поверх неї — японське кімоно
Відвідувачі затримуються перед посмертною маскою поетеси. Її в ніч із 5 на 6 березня 1966-го зняли в лікарні імені Скліфосовського скульптор Зоя Масленікова і форматор Іванов. Біля входу стоїть полімерна скульптура юної Ахматової. Її привезла з Одеси скульпторка Таїсія Судьїна. Бронзовий оригінал 1989-го встановили в місті до 100-річчя від дня народження поетеси. За 10 років пам"ятник украли.
Виставка триватиме до середини вересня. Вхід — 15 грн, для студентів і пенсіонерів — 10 грн, для дітей — 5 грн.
3 
1
Коментарі