— У майбутньому документальне кіно буде виконувати роль психотерапевта. Вирішувати сімейні й глобальніші питання. Люди братимуть камеру, зніматимуть про себе фільм, розкриватимуть свої переживання. І таким чином вирішуватимуть особисті проблеми, — каже режисер Валентин Васянович, 47 років. Був членом міжнародного журі в номінації "Доку/Cвіт" на XVI фестивалі документального кіно про права людини "Докудейс. Юа".
Головний приз отримала стрічка "Голоси моря".
— Мене зачарували тепло і любов, які йдуть від героїв, — продовжує Васянович. — Дія відбувається в кубинському рибальському поселенні ще за часів Фіделя Кастро. Місцеві масово і по кілька разів намагаються на плотах втекти до США. Вони пливуть до мрії, від тоталітарного режиму. Їх ловлять і повертають. Дізнався, що існував закон "сухих ніг і мокрих ніг". Якщо тебе зловили на березі, то залишають в Америці. Якщо у воді, то повертають на Кубу. Вразив головний герой Орландо, який не прагнув втекти з Куби. Він щасливий тут і зараз, незважаючи ні на що. Всім родичам і друзям говорив: ви втікаєте до кращого життя, але набагато більше залишите тут. Йому десь років під 50. Має молоду дружину, яка теж хоче потрапити до Штатів. Її повернули назад. У них четверо дітей. У фільмі є герой, якому вдається досягти своєї мрії. В Америці прибирає сміття вздовж дороги. Плаче і говорить, що правий був його друг, що на Кубі залишилися друзі і частина життя. Особисто мене кубинська історія емоційно не відпускала кілька днів.
Спеціальну відзнаку в конкурсі "Доку/Cвіт" та приз глядацьких симпатій отримала російська стрічка "Біла мама". Головна героїня Аліна має п'ять дітей і вирішила усиновити ще одного хлопчика. Він із дитячого будинку, дуже агресивно поводиться.
— Познайомилися з Аліною на пробах серіалу, де жінки самі про себе знімають кіно. Продюсери сказали, що вона занадто реальна для реаліті-шоу, — згадує 26-річна режисерка Зося Родкєвич. — Аліна тоді розказала, що хоче всиновити дитину. І ми стали знімати це. Жінка родом із містечка Синява Київської області. Приїхала в Москву вчитися, там вийшла заміж за ефіопа, народила дітей. Потім з чоловіком розлучилися. Зараз живе в Підмосков'ї. Коли взяла з дитбудинку Даню, він не сприймав нову родину. З усіма сварився. Лише в кінці адаптувався. Для мене це кіно про любов, мужність і силу. Незважаючи ні на що, героїня любила хлопця і робила все, щоб він став нормальним. Коли Даня побачив фільм, дуже переживав. Було соромно, що так ображав маму. В школі розказує, що він просто актор, і це художній фільм. Наше кіно — єдиний російський фільм, який запросили цього року на Докудейс.
В конкурсі "Доку/Україна" брали участь п'ять стрічок. Перемогу отримала "Історія зимового саду".
— Наш фільм розповідає про тропічний павільйон на київській ВДНГ і його завідувачку, яка там працювала 45 років, — розповідає режисер Семен Мозговий, 26 років. — Її попросили піти на пенсію. Жінка не змогла це прийняти. Намагалася всіляко залишитися в павільйоні, зберегти свою владу. Ще певний час ходила туди працювати. Це історія про кожного з нас. У героїні можна побачити, як ми перебільшуємо свою незамінність. Як не можемо прийняти зміни.
Переможці фестивалю "Докудейс" отримали по 1,5 тис. євро — 49 тис. грн.
Загалом на конкурсі показали 76 фільмів із 38 країн світу, з них — 27 українських стрічок.
Із жовтня по грудень найкращі фільми "Докудейс" покажуть у більш як 200 містах України.
2 
1
Коментарі