— У квартиру гостей не запрошую, — каже київська актриса 74-річна Лариса Кадочникова і призначає зустріч у театрі ім. Лесі Українки. Працює там 47 років. Волосся зібране у два хвостики, на грудях пришпилена червона квітка. Заходимо до її гримерки на першому поверсі.
— Друзі кажуть: "Якби ти знялася у "Тінях забутих предків" зараз, уже мала б особистий літак". А в мене навіть нормальної квартири немає, — каже Лариса Кадочникова. — Живу в клітушці. Так тісно, що навіть картини перестала малювати. Сто полотен стоять на підлозі, висять на стінах.
Збоку дивиться на себе в дзеркало, усміхається.
— Вміння малювати мені передалося від батька. Він був режисером. Серйозно про кар'єру художника не думала. Все сталося випадково. 1968-го Юрій Іллєнко, з яким ми тоді були одружені, закінчив знімати "Вечір на Івана Купала". Журналісти попросили його намалювати, як знімалася ця стрічка. Він наче погодився, а потім каже: "Щось немає в мене настрою. Давай ти це зробиш". За вечір зробила симпатичну зарисовку. Показали Сергієві Параджанову, йому сподобалося. Тоді намалювала багато картин. Це були чорно-білі графічні роботи. Зараз малюю кольорові, багато фантастичних сюжетів.
Кадочникова виставляла картини у шведському Стокгольмі та Києві.
— Позаторік Роман Балаян купив три полотна з квітами. Хотіла йому їх подарувати, але він все ж таки заплатив за них гроші. Тепер висять у його вітальні.
У Лариси Валентинівни в сумці грає мобільний телефон. Розмовляє кілька хвилин зі своїм чоловіком Михайлом Саранчуком. Раніше він очолював театр ім. Лесі Українки.
— Познайомилися, коли Міша прийшов до нас працювати. Він був молодий, симпатичний, любив акторів. Якось організував для працівників театру гастролі в Прибалтику. Тоді зі мною за компанію поїхав Юрій Іллєнко. Нас оселили в розкішних номерах. Та через кілька днів Юра зібрав свої речі й повернувся до Києва, а я сама залишилася в Таллінні. Міша підійшов і сказав, що співчуває. Я здогадувалася, що подобаюся йому, але постійно повторювала собі: "Ніколи не заводь романи в театрі. Особливо з керівництвом. Усе закінчиться плачевно". Але через кілька місяців познайомила його з мамою. Коли ми з нею повернулися додому, на стільці у вітальні сиділи двоє голубів — залетіли через фіранку. Мама сказала: "Ларисо, у тебе з Мішою все буде прекрасно. Він тебе любить".
У театрі про наші стосунки дізналися одразу. Тоді Міша відмовився ставити спектакль про Брежнєва. Його викликали в органи і сказали: "Вибирай: або посада директора або Кадочникова". Він вибрав мене. Зараз Міша не працює. Постійно зустрічає ввечері після спектаклю, разом ідемо додому. Він чудовий кухар, сам усе готує. На мені лише прибирання.
Лариса Кадочникова грала у стрічках "Криниця для спраглих", "Чорна курка, або Підземні жителі", "Блакитна троянда". Зараз ролі пропонують переважно у серіалах.
— Торік знялася в 88-хвилинному серіалі "Мама напрокат". Зараз багато чорнушного кіно, а цей фільм був людяний. Історія дуже проста. Дружина їде в Америку і залишає чоловіка разом із донечкою. Її вихованням займається бабуся. Зйомки в серіалах — це чисте заробляння грошей. Раніше один фільм знімали рік. Разом із режисером розбирали кожну сцену. Оператор дивився, з якого ракурсу краще знімати актора. А тепер це роблять за тиждень-два. Від ролей часто доводиться відмовлятися. Коли пропонують якусь чорнушну роль, називаю таку ціну, що в них волосся дибки стає. У Москві акторам краще платять. Наш артист за знімальний день отримує 200 доларів, а відомий російський актор може мати до 20 тис. доларів.
"Роблю маски із сиру і сметани"
На обличчі актриси легкий рум'янець, майже не видно зморщок.
— Уже 35 років щодня роблю маски з домашнього сиру і сметани. Додаю туди оливкової олії, лимонного соку або сиропу шипшини. Таким рецептом користувалася ще англійська королева. З такими масками не треба й косметологів. Переконуюся в цьому, коли бачу обличчя жінок, які торгують на базарі молочними продуктами. Шкіра в них ніжна і гладка. В їжі себе ніколи не обмежую. Моя мати актриса Ніна Алісова завжди казала: "Ларисо, після спектаклю обов'язково треба їсти, щоб відновити сили". Після вистав разом з іншими акторами вони їхали у ресторан і там кутили до самого ранку. Я так не роблю, але вечеряю після кожної вистави. Колись пробувала поститися, але завжди хворіла.
1 
1
Коментарі