Ексклюзиви
Понеділок, 11 серпня 2008 15:29

"Молодість при застої пройшла, багато часу втрачено"

Автор: фото: Андрій ШМАТОВ
  Із середини 1980-х співаючий барабанщик Калич (Олег Калитовський) був учасником львівських рок-гуртів ”Собача радість”, ”Д.Т.Р.”, ”Білий загін”, ”Аптека”, ”Плач Єремії”, ”Неборок”. Також видав чотири поетичні збірки, цього року має вийти і прозова книжка
Із середини 1980-х співаючий барабанщик Калич (Олег Калитовський) був учасником львівських рок-гуртів ”Собача радість”, ”Д.Т.Р.”, ”Білий загін”, ”Аптека”, ”Плач Єремії”, ”Неборок”. Також видав чотири поетичні збірки, цього року має вийти і прозова книжка

"Рокером у законі" тебе, здається, Роман Чайка назвав?" — запитую 44-річного львівського музиканта Олега Калитовського.

— Це не він, ці слова кружляли в повітрі. У мої 25 мене вважали монстром львівського року, — відповідає той.

Олег Калитовський, більше відомий як Калич, приїхав до Києва зі своєю теперішньою групою "Калич-блюз" відіграти концерт у клубі "Докер АВС". Перед виступом зайшов на столичний книжковий ринок "Петрівка" переглянути старі музичні часописи, платівки. Потому сидимо на березі озера Опечень на Петрівці.

— Платівки обожнюю — купую, вимінюю, — говорить Калич, потягуючи пиво із пластикової пляшки. — У мене велика колекція вінілу. От зараз із Канади має прийти посилка. 120 добротних платівок, не фігня всяка. Маю вуйка в Канаді. Колись йому написав листа, й він прислав компакт-диск американського джазового гітариста Пета Метоні. Це був 1992 рік. СD-програвачів майже ніхто не мав. Музику я в знайомих переписав на касету, а сам диск продав за 17 доларів — на ньому стояла така ціна. На той час це була майже двомісячна платня середнього робітника.

Із твоєю колекцією музики пора радіостанцію відкривати.

— Я робив на радіо "Незалежність" програму "Музика, яка зворушила світ". Крутив шлягери кінця 1960-х — початку 1980-х років. Потім мені сказали, що маю шукати спонсора й платити тисячу долярів за чотири години ефіру на місяць.

Роман Чайка, у групі якого "С.С.С." 1996 року ти співав, робить на "5 каналі" політичну програму "5 копійок".

— Мене політика не пре. То все є бруд, нічого там людського немає і не буде. І нормальну людину, яка намагається зануритися в те багно, в тому багні топлять. Бо там є свої правила. А хто лізе туди, щоб розчистити ту багнюку, зробити з неї чистий струмочок, з якого можна напитися, того знищують. Бо багно має залишатися багном.

Он у мене знайомий почав пити і п"ять років тому помер

Йому хочеться цим займатися, а мені хочеться робити музику. У мене її в житті було так мало. Молодість при застої пройшла, багато часу втрачено. Я ще його не надолужив, хоча мені багато років. Але фірмачам "Назарет" по 60, а недавно суперовий альбом видали. Напевно, ще й в турне якесь поїдуть, старі вуйки.

При застої майже всі рокери по весіллях заробляли.

— Теж раз намагався, — сміється. — Це коли я ще в "Собачій радості" товк на барабанах. Мій приятель Зеник Мацьків запропонував, щоби я їхав із ним на весілля грати, бо його бубніст захворів. Зеник каже: "Прийдеш у п"ятницю, поїдемо всі разом машиною". А в мене накладка — побачення з моєю на той час Ірусею. Домовилися, що я зранку приїду електричкою. Пояснили, яка й коли відправляється. Ще й наповіли, щоби я обов"язково був. Бо якщо ні, то весілля під загрозою зриву, бо ж у селі бубністів нема. Зранку на вокзал. Потяг на місці. Зайшов, зайняв місце біля віконечка. Їду-їду, а зупинки із назвою потрібного села нема й нема. Минає година, півтори. А до нього, казали, хвилин зо 20 їхати. І тут я починаю розуміти, що сів не в ту електричку. Доїхав до Мукачевого. Виходжу, а внутрішня надія далі не покидає мене. Починаю розпитувати, чи є поряд село із такою назвою. Таксисти кажуть, що із подібною є кілька. Приїжджаємо в одне — не воно. У друге — теж нє. Уже починаємо об"їжджати села навіть не з подібними назвами, а просто, де готуються до весілля.

Наїздив тоді 25 карбованців. Добре, що в Мукачевому товариш служив. Позичив у нього грошей додому повернутися. Борг потім я віддав, але на весіллях більше не намагався грати.

На що ж тоді жив?

— На охороні працював. У вагонному депо стрілочником, на нічліг запускав електрички. Учився на автослюсаря, але був ним лише на практиці. Ремонтувати машини, може, й прибутково. Он у мене знайомий, що ми з ним училися, працював автослюсарем. Йому давали хабарі, отримував багато грошей. Почав пити і п"ять років тому помер. Бо в нього не було мрії. Я хотів тільки займатися музикою, репетирувати, давати концерти, доносити свій світ до інших.

Які твої гурти були найуспішнішими?

— По грошах, напевно, той, що зараз — "Калич-блюз". 1996-го на фестивалі "Перлини сезону" в Луцьку разом з "Океаном Ельзи" розділили перше місце. На заключний тур фестивалю до Києва треба було їхати за свій рахунок. А з нас п"ятьох у групі ніхто роботи не мав, і нічого. Час такий був, глушмак повний. І ми не поїхали. Уже вісім років маємо стабільний заробіток по клубах.

Зараз ви читаєте новину «"Молодість при застої пройшла, багато часу втрачено"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода