35-річна Римма Зюбіна — акторка столичного Молодого театру. Працює у свого чоловіка Станіслава Мойсеєва, художнього керівника колективу. Із 2000 року вона знялася в 33 фільмах. А зараз для Молодого театру вчить роль у виставі "Четверта сестра" польського драматурга Януша Гловацького.
Після репетиції вмивається в гримерці.
— На сцені брудно, як у шахті, — пояснює.
Потім переодягається за ширмою з білого медичного халата в чорний повсякденний костюм.
Для вас важливо, як виглядаєте на сцені?
— Було б зручно, — відмахується. — Костюми шиють у цеху. Буває, за день до прем"єри. Навіть не встигаю звикнути до них. Тому іноді виступаю у своєму одязі. Марію Стюарт у виставі "В моїм завершенні — початок мій" граю в чоботах, що привезла з театрального фестивалю у Шотландії. Три роки їх носила, поки не вийшли з моди.
Важко працювати зі своїм чоловіком?
— Я вважала, що разом працювати неправильно. Усі дивувались: "Чого Римма не прийшла. Мабуть, у декреті?" А я рік грала в Театрі на Лівому березі. Потім Мойсеєв узяв мене на п"єсу "Житіє простих" Наталії Ворожбит. На роботі чоловік для мене — Станіслав Анатолійович. Робить найбільше зауважень. Сьогодні на репетиції пропоную: "Давайте, моя героїня знепритомніє". Так він сказав, що я їм сцену поламала.
Ви з Ужгорода. Як потрапили до Києва?
— До київського театрального не вступила. Сказали, немає темпераменту. А в університет культури і мистецтв зарахували після першого екзамену. Але там низький рівень навчання. Я перевелася на заочне. Влаштувалася актрисою до ужгородського драматичного театру, яким керував Мойсєєв. Через рік він пішов звідти.
Римма теж переїхала до Києва. Викладач Микола Досенко допоміг із роботою у Камерному театрі-студії. Опісля у ТЮГу весь сезон грала мишенятко Мицика. Працювала у театрах на Лівому березі та "Браво". Вела програму "Еники-беники" на "УТ-1".
— Заробляла гроші, — пригадує. — Знімала квартиру на околиці. Тоді в Києві маршруток не було. Їздила тролейбусом. Узимку щодня пришивала до своєї довгої шуби петельки. У тролейбусній штовханині їх розривали.
Легше грати в кіно чи театрі?
— У кіно знялася — і по всьому. А в театрі якийсь глядач грюкне дверима, а ти вже думаєш: щось не так. У виставі "Дядя Ваня" граю Соню. У фінальному монолозі кричу: "Ми побачимо небо в алмазах. Ми відпочинемо". Аж тут дзвенить телефон. Це так дратує!
Зюбіна знялася у фільмах київської режисерки Оксани Байрак "Жіноча інтуїція", "Убий мене, ну будь ласка" та "За два кілометри від Нового року".
Як познайомилися з Байрак?
— На "Інтері" знімали фільм "Дух землі". Акторка Віка Малекторович захворіла. Я її озвучувала. Біля ліфта зустріла Байрак. Вона закричала на весь коридор: "Здравствуйте! Вы знаете, что вы — любимая актриса моей мамы?" Кажу: "Спасибо, очень приятно".
Ви — капризна акторка?
— Чим талановитіша людина, тим менше у неї гонору, — зауважує. — У Бортничах під Києвом знімають серіал "Сестри по крові". Одна московська актриса закомандувала там дієтичний стіл. Талановита людина собі такого не дозволить. Приклад — Ада Роговцева. На зйомку фільму "За два кілометри від Нового року" вона приїхала о шостій ранку з Петербурга. Швидко відзнялася. Але машина була одна для всіх. Тому Роговцева дочекалася, доки знімуться інші актори. І поїхала з усіма о третій ночі.
В останньому фільмі Оксани Байрак "Аврора" Римма зіграла епізодичну роль.
— Із виконавицею головної ролі у цьому фільмі, Настею Зюркаловою, мій син Даниїл ходить в один клас.
Він теж актор?
— Уперше знявся дворічним у стрічці "Леді Бомж". Минулого літа режисер Анатолій Матешко дав йому роль у фільмі "Дурдом". Я боялась, що Даня капризуватиме. У нього ж характер! А він потиснув Матешкові руку. І по-діловому пішов на знімальний майданчик. Днями заявив: "Щось я вже давно не заробляв грошей". До зйомок ставиться, як до заробітку. На відміну від мами. Бо мама така дурна, що сама платила б за ролі в кіно.
Жаліється, що бракує пропозицій у гарних стрічках:
— Фільми зараз знімають за російські гроші. Спонсори дають "рознарядку", кого грають москвичі, а кого — кияни. Тому українцям завжди лишаються ролі третього плану.
1971, 23 cерпня — народилася в Ужгороді
1989 — вступила до Київського університету культури і мистецтв
1994 — одружилася із Станіславом Мойсеєвим
1998 — народився син Даниїл
Із 1997 — актриса київського Молодого театру
2004 — фільм Оксани Байрак "За два кілометри від Нового року"
2004 – театральна нагорода "Київська пектораль" у номінації "Краща жіноча роль другого плану" за роль Соні у виставі "Дядя Ваня" Чехова
Коментарі