Під час зимових шкільних канікул в палаці "Україна" відбудеться головна ялинка країни. Генеральний директор і художній керівник палацу, співак та композитор Микола Мозговий, 60 років, щоранку запрошує на неї по українському радіо.
— Буде багато заморочок — тут і лазерні шоу, і комп"ютерна графіка, — обіцяє він.
А до вас на Новий рік приходив Дід Мороз?
— У нас Новий рік починався на святого Миколая. А Діда Мороза в моєму дитинстві не шанували. Це було щось таке страшне — завіє, заморозить. Чого доброго від Мороза можна було чекати? Український Дід Мороз — це Святий Миколай. У дитинстві я чекав на дарунки від нього. Жили бідно, але завжди знаходив під подушкою пряника чи цукерку. Я народився на Хмельниччині, виріс на Буковині. У нас на Різдво ходили до церкви навіть за радянської влади. Я й своїх онучок — 13-річну Зою та 9-річну Женю — до цього привчаю.
Цього року у вас було два сольних концерти. А наступного щось плануєте?
— У мене безліч листів аби повторив свій виступ. Так що треба десь шукати гроші і платити за оренду, щоб влаштувати концерт для шанувальників.
Директор палацу також сплачує за оренду?
— Аякже! На шару ніхто в нас виступити не може. Якщо нашкребу грошей на два сольники, то влаштую два. Але один, у лютому, буде точно.
Ми були фактично бомжами без прописки
Колись ви продали квартиру в Києві, аби провести фестиваль імені Володимира Івасюка.
— Ті борги я й по сьогодні ще відробляю, хоча квартира була трикімнатна в центрі міста — на вулиці Саксаганського. Але тих грошей на фестиваль не вистачило. Довелося ще й позичати.
А квартиру вже купили?
— Та де там! Як оселився вісім років тому з дружиною Віолеттою в селі на хуторі в Бориспільському районі, так і живу. Спочатку там взагалі у нас і хати не було — якийсь сарайчик. Навіть прописатися в нім не могли. Потім спромоглися купити розвалюху і зареєструватися. Інакше навіть проголосувати б не змогли, бо не мали певного місця проживання. Були фактично бомжами.
Чому так сталося?
— Після скандального інтерв"ю в "Бульварі" років із 10 тому мені відмовили в фінансуванні усіх конкурсів, які проводив — "Море друзів", імені Володимира Івасюка. Але я людина вперта. Вирішив, зроблю усе сам. Ось і довелося все продати і провести фестивалі практично за свої кровні. Та ще — за гроші друзів. Але далеко не всі допомагали безкорисно. Я мав терміново розрахуватися з деякими "приятелями", бо вони почали погрожували, навіть пообіцяли пристрелити... Так що життя у мене було цікавим. Раніше казали: життя за царя, а в мене — за Кучми.
1 
1
Коментарі