Михай Волонтір ділить гримерку з дружиною

 

27 березня молдовський актор Михай Волонтір, 75 років, відзначатиме День театру прем"єрою. Він відомий як Будулай із фільму "Циган".

— Маестро презентуватиме свою режисерську роботу — музичну комедію за п"єсою Богдана Хаждеу "Сон травневої ночі", — розповідає російською Анатолій Речіле, директор Театру ім. Василе Александрі в молдовському місті Бельці. — 9 березня ми відзначали його 75-річчя. Він самородок.

О восьмій вечора Речіле приводить до гримерки Волонтіра. Невеличку кімнатку актор ділить із дружиною Єуфросинією Добінде-Волонтір.

— Вона теж актриса. Недавно у свої 70 років талановито зіграла 40-річну жінку. З піснями, танцями, — каже директор.

— Здрастуйте, — з акцентом вітається Волонтір. — Сідайте, — показує на диван. Сам вмощується у кріслі навпроти. За спиною — його портрет на повен зріст у ролі Дмитра Кантеміра з однойменної історичної стрічки. — Я саме зібрався собачок погодувати, — відсовує вбік целофановий пакет з кормом. — У нас біля театру багато дворняжок бігає. Михай, — протягає руку. — Просто Михай, без по батькові.

Актор одягнений у демісезонну куртку поверх светра. У гримерці пахне жіночими парфумами. На журнальному столику з білою плетеною гачком скатертиною — ваза з білими хризантемами.

— Нас у батьків було семеро. Двоє моїх старших братів — Андрій та Іон — були акторами оперного театру в румунському місті Брашов. От і я захотів. Народився в лісі, мало вовки не з"їли. Батько був лісничим. Я вже 53-й рік актор без диплома. Закінчив Оргеєвське педучилище і працював учителем початкових класів у селі Попоуци. Був, як мої дві сестри, педагогом. Вони так і померли, маючи мізерну пенсію. А я 1957-го зустрівся із Борисом Харченком — засновником Бельцького молдавсько-російського театру. На огляді самодіяльності він помітив мене і запросив до трупи.

На конкурсі зі 150 людей відібрали 14. Михай зіграв у театрі 120 головних ролей та знявся у 40 кінофільмах. Він — народний артист Радянського Союзу, лауреат держпремій Молдови та Росії.

Як ставилася до вашої популярності дружина? Не ревнувала?

— Єуфросинія мудра жінка. Ми разом уже 49 років. 1959-го вона грала у театрі "Інтерколгоспник" міста Коушани. За збігом обставин і я, і вона виконували головні ролі в одній виставі. Коли Єуфросинія приїхала в Бельці, нам запропонували зіграти разом. Тож познайомила нас сцена. Весілля не було. Я мав чугунку і сковороду — так і одружилися. Ми навіть обручок не мали, бо не було грошей. Купили їх 1975-го, коли таємно вінчалися у Румунії, у Брашові. Ніхто в театрі не знав. Ми хоч і безпартійні були, але боялися. Софія Федорівна Скульберд (парторг театру. — "ГПУ") чотири роки даремно ходила за нами, агітувала до Компартії. Якби дізналися, запросто могли б із театру вигнати.

У 70 років зіграла 40-річну жінку

Подружжя ходить до церкви Святих Костянтина та Олени. Щоразу перед виходом на сцену говорить: "Ажуте ме, Доамне" — "Поможи мені, Боже".

Кажуть, ви вмовили сценариста Анатолія Калініна не вбивати Будулая?

— Будулай мав померти наприкінці четвертої серії. Зйомки відбувалися на хуторі Пухляковському Ростовської області. То батьківщина Калініна. Він переглянув відзнятий матеріал, сказав: "Боже мой, как же вы точно сыграли!" І погодився, аби Будулай залишився жити.

Стосунки з колегами по кіно підтримуєте?

— Не так активно, як раніше. Через хворобу (30 років хворіє на цукровий діабет, переніс операцію на очах. — "ГПУ") не зміг поїхати на похорон Клари Лучко. Оце недавно в Бельці приїжджала Алімова, що в "Цигані" Настю грала. Прибігла, ми обнялися. Раптом бачу — камери. Нашу зустріч знімають. Я обурився: "Що ви робите? Припиніть!" Як злодії...

До Москви запрошували?

— Пропозицій було багато. Але я потрібен тут. "Не знаю, чим ти приворожила мене, моя бідна батьківщино, але я ніколи від тебе не поїду". Так я співаю в одній зі своїх пісень. Отримую близько 2000 лей зарплати і 700 лей пенсії (1 лей = 80 коп. — "ГПУ"). Я не поміщик. Із дружиною живемо у трикімнатній квартирі у Бельцях. Маємо дачу шість соток, сад. Біля театру я посадив горіхи, виноград, абрикоси, черешні. Минулої зими на кабана ходив. З Дудою — дуже розумна мисливська собака. Вона у театрі грала. Нема вже, померла у 13 років. Дуже її бракує.

Волонтір планує написати автобіографічну книгу. Має доньку Стеллу, 39 років. Вона дипломат.

— Стелла виросла практично на капоті автобуса. Шкодую, що вона в нас одна, бо дуже люблю дітей. У неї 11-річна донька Кетеліна.

×