Прем"єру балету Мікіса Теодоракіса "Грек Зорба" у постановці 64-річного Лорки Мясіна Національна опера показала в кінці минулого тижня. Він — син відомого балетмейстера Леоніда Мясіна, який свого часу працював зі знаменитим Дягілєвим у Парижі.
Уперше Лорка Мясін поставив цей балет 20 років тому й не раз повторював на різних сценах світу. Нинішня київська постановка — п"ятнадцята.
Йдеться про зіткнення різних культур і цивілізацій. Це стає очевидно, щойно відкривається завіса. Художник Марія Левитська вибудувала на сцені грандіозні руїни язичницької Еллади, а поміж тих руїн — християнський храм. Отут, у диких горах Греції, і розгортається сюжет. Турист-американець Джон полюбив грекиню, а грек Зорба — американку. Обидві дівчини гинуть, а грека й американця об"єднує спільна драма, й вони стають друзями. Архаїчну Грецію й модерну Америку зближує любов — так можна це зрозуміти. Оскільки Мясін народився в США, живе в Італії та Греції, працює також у Лодзі в Польщі, для нього ідея спорідненості різних культур є дуже особистою.
Нецивілізовані грецькі хлопці переслідують чужинця-американця
Насправді глобалізація вже, мабуть, безповоротно знецінила цю ідею. Ознаки цього знецінення видно у київській постановці "Грека Зорби". Різниця між культурами тут позначена аж надто умовно. Ось, приміром, нецивілізовані грецькі хлопці переслідують чужинця-американця, який посмів полюбити їхню дівчину. Ці псевдогреки дивовижно схожі на банальних чиказьких вуличних бандитів із голлівудського фільму. Зрештою нічого дивного — наші уявлення навіть про самих себе дуже вже американізовані. І нам залишається лише вірити в умовність цього шляхетного сюжету.
Цю прикру умовність легко й потужно долає один артист — Максим Мотков, який на прем"єрі танцював партію Грека Зорби. Він, у картузі набакир, настільки природний, немов прийшов на пишну академічну сцену просто з вулиці. Але неважко уявити, що він міг би повернутися на вулицю й витворяти там усе, що витворяє на сцені. Й ніхто не здивувався би. Моткову в танці личать будь-які костюми й аксесуари. Він танцює з різними побутовими речами, що видаються чужорідними для балету: з торбою на плечі, зі стільцем, з килимком. І вони ніби оживають поруч із ним. Так само й герой Моткова: залишаючись самим собою, він здатен ожити в будь-якій культурі й оживити її саму.
3 
1
Коментарі