14 лютого у Національному академічному українському драматичному театрі ім. Марії Заньковецької у Львові відбудеться святкова академія з нагоди ювілею народних артистів Таїсії Литвиненко та Федора Стригуна. Акторське подружжя на сцені — 50 років.
— Помітив, що ми тоді розвиваємося, коли перед нами ставлять перепони. Коли нам дозволяють — не йдемо. Коли боронять — тайком прокрадаємося. Якщо професійний театр зникне, актори знайдуться у кожному селі. На сцені сільського клубу з'являються Наталки Полтавки. Сьогоднішній театр у гіршому становищі — знизилася кількість відвідувачів. У людей бракує грошей, квиток у кіно коштує дешевше. Раніше ми боролися за загальнодоступний театр, тому квитки були дешеві, — говорить Федір Стригун. — Нині для театру влада нічого не зробила, але головне, що не знищила, — Федір Миколайович з дружиною Таїсією Литвиненко сидять у кабінеті художнього керівника у театрі.
Торік Стригун поставив п'єсу італійського комедіографа, актора і режисера Едуардо де Філіппо "Циліндр". Тема вистави — що на першому місці: мораль чи гроші.
— Виявляється, гроші перемагають. Хто нас загнав у таку ситуацію? Напевно, безробіття, бідність, коли роботи немає — хліба немає. Тоді люди викручуються, йдуть на всякі афери, — говорить. — Я все життя присвятив сцені, ніколи не думав її покинути. Ще ні один актор не розбагатів. Із творчих людей мільйонерами стають лише художники. І то тільки після смерті, — сміється. — Наше покоління мало інші проблеми: ми були виховані на меншовартості. Всі оглядалися на Москву, що там скажуть про ту чи іншу постановку. Це було дуже бридко. Зараз театр потребує людей з українським мисленням, українською душею, українським геномом, українським кодом. Сучасний актор дуже відрізняється від старшого. Раніше, коли вистава закінчувалася, ми годину-дві сиділи за кулісами й обговорювали її. Тепер усі розбігаються по своїх машинах. Я не їжджу за кермом. Якщо треба кудись під'їхати, викликаю таксі. Економлю час — краще з дружиною проведу його.
У жовтні актори повернулися з гастролей з міста Сватове Луганської області.
— Не хочу нічого ставити про війну. Люди все це бачать по телевізору, — каже Стригун. — Усі втомилися від війни. Глядачеві треба позитиву. У нас щодня оголошують день трауру. Для чого? Давайте зробимо рік трауру, нехай усі впадуть у депресію. Тепер дуже мало людей ідуть на "Невольника". Питаю, чому? Бо Степан у кінці приходить незрячий.
Федір Стригун і Таїсія Литвиненко одружені 52 роки
— Коли з Федором познайомилися, я була заміжня. Перший шлюб — це моя помилка. Виходила заміж, бо така була мода. Приїжджала у село — однокласники вже давно заміжні, народили дітей. До мене всі зі співчуттям: Тасю, а ти ще не виходиш заміж? Наче жаліли. А мені — тільки 21 рік. Коли з Володею приїхала додому, бабця запитала: Тасю, а що вже не можна заміж не виходити? Бо я би за нього не вийшла. Із Федором у мене була любов. Коли грала у сценах кохання, у партнерові шукала щось симпатичне. Він не міг не подобатися, інакше б сцена не вдалася. Але щоразу поверталася до чоловіка.
3 
1
Коментарі