Я аж ніяк не перебільшую, припускаючи, що саме з появою Любка Дереша, 24 роки, в українській літературі розпочалися ринкові відносини. 17-річним, опублікувавши в журналі "Четвер" свою безпрецедентно цікаву й живу повість "Культ", юний письменник навіть не міг власноруч підписати угоду з видавництвом — через неповноліття. Натомість сьогодні це респектабельний письменник: із десятками тисяч виданих примірників на батьківщині і перспективними контрактами на Заході. За допомогою його книжок українські підлітки починають цікавитися літературою, а європейські зазирають у культурне підсвідоме "дикої" частини нашого континенту.

Весь Дереш-письменник склеєний із суперечностей і парадоксів. З одного боку, він — прагматик, адже прийшов із добре продуманим "маркетинговим" планом: щороку по книзі, презентації, поїздки, розкрутка… Із другого ж, абсолютно, здавалося б, антипрагматичним є вектор його прози. Дереш вибудовує складні фантазійні світи, протиставляючи вигадане та реальне. Часто не на користь останнього.

Йому судилося стати українським Кінґом, Лавкрафтом, Баркером і ще бозна-ким

Хоча чи можна вважати ірраціональним уперте бажання письменника зробити українській літературі "касове" щеплення американської масової літератури? Дереш одомашнив та українізував різноманітну ґотику і містику. Намагаючись заповнити собою всі прогалини і лакуни рідного письменства, позбавленого в минулому столітті повнокровного розвитку, він не боїться звинувачень у неоригінальності і вторинності.

Відтак йому водночас судилося стати українським Кінґом, Лавкрафтом, Баркером і ще бозна-ким. Наркоманські візії, фобії, філософські роздуми, містика, фентезі й дослідження "тіньової" сторони людської свідомості — всього цього не бракує в п"яти Любкових романах. Кожен текст — це відображення духовних і культурних пошуків автора, який за допомогою художньої мови, іронії, дотепності і захопливого сюжету намагається транслювати широкій публіці речі заплутані та небуденні. Розважаючи молоду людину, Дереш натискає на потрібні кнопки її свідомості. Хоча, на мою думку, цілком достатньо буде, якщо, прочитавши "Культ", "Архе" або "Трохи пітьми", наш молодий сучасник потягнеться за українською книгою.

×