четвер, 05 травня 2016 05:40

Лікар не знав, що пацієнт — його син

Автор: ФОТО НАДАНЕ ПРЕС-СЛУЖБОЮ ”Дикого театру”
  43-річний актор Черкаського театру імені Тараса Шевченка Сергій Бобров у виставі ”Білохалатність” грає лікаря-хірурга, під гітару співає пісню ”Я ­влюбляюсь в докторов”
43-річний актор Черкаського театру імені Тараса Шевченка Сергій Бобров у виставі ”Білохалатність” грає лікаря-хірурга, під гітару співає пісню ”Я ­влюбляюсь в докторов”

— Театр теж лікує. Від тих хвороб, які не скануються на МРТ, — каже харківський режисер Володимир Снігурченко, 30 років. У Черкаському театрі імені Тараса Шевченка він поставив спектакль "Білохалатність". Прем'єра відбулась у червні торік. Через місяць театр у Черкасах згорів, але виставу продовжують показувати в Будинку культури.

— У постановці черкащани впізнали новину з кримінальної хроніки міста: санітарка випала з вікна лікарні, намагаючись його помити, — розповідає автор п'єси ­киянка Тетяна Киценко, 38 років. — На сцені можна побачити й почути, про що говорять у лікарнях після таких нещасних випадків, де шукають винних. Ще одна справжня історія — пацієнтка, якій доводиться постійно лягати на операцію зі зменшення кишківника. Не знаю, як зараз, але на прем'єрі вона сама себе грала.

Студент-кінорежисер Діма знімає фільм про лікарню, за сюжетом. Тут працює його батько 60-річний Володимир Миколайович і два дядьки — 40-річний Андрій Миколайович і 50-річний Борис Миколайович. Миколайовичі — за задумом авторів — на честь видатного українського хірурга Миколи ­Амосова.

Діма знімає історію про життя медиків без прикрас. Одного дня батько, втомившись на роботі, лягає перепочити. В цей час привозять пацієнта з порваною селезінкою. Лікар не знає, що це його син. Поки Володимир Миколайович зволікає, хлопець помирає.

— Є така метафора — медичне братство, — продовжує Тетяна Киценко. — Це означає, що лікарі одне одного підтримують, прикривають. Моя мама й тітка — медсестри. Я добре знаю, що це таке. Збирала матеріал у Києві, Черкасах і Білій Церкві. Брала в лікарів інтерв'ю, обіцяла, що їхні імена ніде не звучатимуть, розпитувала про їхні помилки. Все, що розказали, є в "Біло­халатності". В одній історії хірург взяв на себе велику відповідальність, оперуючи хворого на рак горла. ­Уявив себе Богом, але ніхто з нас ним не є. Та й хворий уже готувався помирати. Мені важливо було, щоб у п'єсі трагедія перемішувалася з ­цирком. Бо так воно і в житті.

Автори називають свою виставу арт-роковою. Текст актори наспівують на популярні мотиви з класики, поп-музики, року, шансону.

18 травня "Білохалатність" уперше покажуть у Києві на сцені клубу "Монтерей".

Зараз ви читаєте новину «Лікар не знав, що пацієнт — його син». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути