Картина із солоного тіста коштує півтори тисячі гривень

 

17 листопада у Будинку художника відкрився Український тиждень мистецтв. Роботи показують понад 300 художників. Щоб вивісити одну картину, кожен заплатив від 360 грн. Організатори кажуть — комерція тут ні до чого.

— Фонд провів такий Тиждень у Росії, — розповідає Анастасія Кохан із фонду "Мистецтво майбутнього". — Щось подібне організують у Білорусі, Польщі, Італії. Гроші пішли на оренду приміщення, рекламу та друк альбому.

Заступник голови спілки художників 71-річний Петро Осадчук їй заперечує:

— Фонд непогано заробить на цій виставці. Показують картини початківців і професіоналів. Наша молодь прекрасно малює, але не має майбутнього. Їх треба забезпечити роботою, житлом, дати змогу відчути себе затребуваними. Бо вони не знають, що робити зі своїм талантом.

Найдорожча картина — триптих киянки Ольги Акаш "Устами сна в созвучьях тишины". За неї просить 290 тис. грн.

— Хіба для наших мільйонерів це гроші? — каже художниця Віра Баринова-Кулеба, 70 років. Вона очолює журі.

— Я буду голосувати за цю роботу.

— Це ж фотодрук, — говорить відвідувачка виставки Наталія Приймаченко, 25 років, морщить носа.

— Головне, що робота гарна. Як це зробила художниця — її справа, — відказує Віра. — В дівчини, портрет якої намальовано, красиві руки і личко. Філігранний орнамент на вбранні. Погоджуюся, у цій роботі використано фотографію і комп"ютер. У радянські часи влада вказувала, що і як робити. Тепер можемо робити все, що захочемо.

Хотіли купити, але не продаю, бо мало дають

Найдешевші картини продає 27-річна Юлія Петренко з Ніжина Чернігівської області. Вона показує полотна із солоного тіста — "Колискова" та "Новорічні віншування". Кожне коштує 1,5 тис. грн.

— На одну витрачаю півтора місяця, — каже Юлія. — Викладаю фрагменти із солоного тіста, кілька днів чекаю, доки висохне. Потім розфарбовую, зверху покриваю лаком. Я перша почала використовувати таку технологію.

33-річний Андрій Горбаневич із Сімферополя привіз три іграшки з металобрухту.

— Це мої перші роботи, — каже. — Працюю столяром, дуже люблю механіку. Використовую все, що не так лежить. Для цієї роботи взяв генератор від "жигуля" й обмотки двигуна. Іграшки легко збираються, вони довговічні, не ламаються. Сюди їх віз у полотняній сумці. Страуса посадив між ногами робота, а таракана кинув зверху.

За участь у виставці Андрій не платив.

— Знайшов спонсорів. Їм подобається те, що я роблю. Навіть хотіли купити, але не продаю, бо мало дають.

×