"Спочатку подумав: грім гримить чи салют якийсь, — розповідає "ГПУ" 75-річний народний депутат, колишній міністр закордонних справ Геннадій Удовенко. — Потім дружина каже: "Це ж японські барабанщики на Подолі виступають".
З політиком розмовляємо у вестибюлі Національної опери. Він разом з дружиною прийшов на концерт гурту японських барабанщиків "Тао". За день до цього музиканти грали на Контрактовій площі, на відкритті місяця японської культури в Україні. Удовенко каже, що вперше побував у Країні Вранішнього Сонця 1979 року, проїздом.
— Працював тоді в Секретаріаті ООН, летів до Нової Зеландії. Вільних було кілька днів, купив собі турне. Побував і в Токіо, і в Хіросімі, — пригадує.
Дружина Геннадія Йосиповича Діна після того захопилася ікебаною.
— Вже 20 років японці нам присилають щорічні дуже яскраві календарі, — каже Удовенко.
До нього привітатися підходять посол Фінляндії Лаура Рейніля та заступник міністра закордонних справ Юрій Костенко. Пан Юрій — колишній посол України в Японії. Його дружина Людмила перекладала українські вірші на японську.
Перед початком концерту керівниця групи "Тао" Каорі Асано вітається з публікою українською і, кланяючись, просить дозволу перейти на японську. Її перекладають. Асано розповідає, що назва колективу означає "шлях", йому дев"ять років.
За дев"ять років через групу пройшло 800 музикантів
— Японські барабани "тайко" використовували у військових походах. Але ми хочемо нашою музикою навпаки — об"єднувати людей, — каже вона. — І тому, будь-ласка, дослухайте до кінця.
Концерт складається з двох відділень по 40 хвилин. У кожному музиканти грають по п"ять композицій. Між відділеннями, поки барабанщики відпочивають, тріо сестер Сокальських виконує на бандурах дві українські і японську народну пісню "Сакура". 29-річна учасниця тріо Соломія розповідає, що японська пісня у них в репертуарі з"явилася після того, як вони давали приватні уроки бандури директору "Фуджі-філм" в Україні Куніо Таваро.
Сокальські виступали в Японії. Торік разом з президентом Віктором Ющенком вони побували на всесвітній виставці "Експо".
— Японці дуже зацікавилися бандурою, — розказує Ольга Сокальська. — Вона нагадує їхній інструмент кото. Тільки на кото значно менше струн і його кладуть на коліна.
Із сестрами розмовляємо вже після концерту. До них підходить тендітна японка в сірому брючному костюмі.
— Сколько времени вам нужно, чтобы уехать? — питає ламаною російською.
— Минут двадцать, — відповідає Ольга.
— Хорошо, наша машина уже едет, мы вам вызовем такси, — відкланюється усміхаючись японка.
— Українці люблять споглядати за життям, а японці — вдосконалювати, — пояснює Соломія. — Але наші люди вільніші. Японці занадто дисципліновані.
Художник Іван Марчук, 70 років, розповідає, що запрошення на концерт "Тао" йому подарував міністр культури Ігор Ліховий.
— Я дуже люблю африканські бубни. Але те, що роблять ці дівчата, є справжнє правдиве мистецтво, — ділиться враженнями. — Вони наче з іншої планети.
Усього в гурті "Тао" 10 чоловік. До Києва приїхало восьмеро. З них лише один чоловік — Йосіо Фуруя. У нього найбільший барабан.
— Щоб виготовити такий інструмент, потрібне столітнє дерево зельква, — склавши руки перед собою кільцем розповідає Фуруя. — Натягують його коров"ячою шкурою. Бажано вибрати тварину, яка дожила віку.
Він каже, що на сцені відчуває себе справжнім самураєм:
— Хоча в Японії не кажуть "бити по барабану". У нас висловлюються — "торкатися". Я намагаюсь музикою торкатися людських почуттів.
Каорі Асано розповідає, що на її батьківщині дуже багато груп, які грають на тайко.
— Але роблять це в основному чоловіки. Жінок зазвичай запрошують тільки як танцівниць, — каже вона.
Каорі Асано вчилася грати на барабанах 10 років. Її добре знають не тільки у Японії. Музична композиція Асано увійшла до фільму "Матриця: перезавантаження".
За час існування групи "Тао" через неї пройшло 800 музикантів.
— Перед поїздкою в Україну провели вісім репетицій. Зазвичай зустрічаємося тричі на тиждень. Хтось постійно ходить, хтось — раз на тиждень. Усе від людини залежить. Репетиції у нас чотири години тривають. Поки ми були у вас, у трьох жінок із групи діти вперше пішли до школи.
2 
1
Коментарі