— Ніколи нікого не розставляю перед камерою. Чекаю, коли кожен знайде своє місце в кадрі, — розповідає київський фотограф Ігор Гайдай, 50 років. 29 вересня у столичному "Мистецькому арсеналі" відкрили його виставку "Разом.UA".
— Починав проект вісім років тому, — каже Гайдай. — Зйомки робив по всій Україні. Це документальні фотографії панорамного формату — колективи людей, об'єднаних спільною ідеєю, місцем роботи та проживання.
Усього виставили 30 робіт. На них — групові знімки військових, пацієнток пологового будинку, працівників дріжджової фабрики. Фотограф зупиняється біля чорно-білої світлини "Водохреща. Криворівня". Її зняв
2007-го в Івано-Франківської області. У кадрі 80 селян. Чоловіки в гуцульських кептарях тримають хоругви і трембіти. На другому плані — гори. Фото завширшки — 3 м, заввишки — 1 м.
— Це дивна за композицією фотографія — герої вийшли з обрізаними ногами. Не розумію, чому так зробив. Знімок особливий, бо випромінює світлий настрій людей. До села я з приятелями приїхав на Водохреща. Зазвичай у цей час Карпати красиві — ялинки у снігу, хатинки під сніговими заметами. Але на Водохреща пішов дощ, сніг змило. Селяни на гірському озері вирубали з льоду хрест. Поставили його на березі Черемоша. Отця Івана, що стоїть у центрі, вважають "зіркою" Криворівні. Його всі знають. Якось я їхав автомобілем через Карпати і затримався в хаті отця біля церкви. Машина була прикрашена фотографіями відьом на мітлах із мого проекту "Саман". Уранці бачу — світло на вулиці горить. Це отець Іван вийшов подивитися малюнки на авто. Каже іронічно: "Це саме те, що тут треба". Не кожен священик мав би таку реакцію на нечисть біля храму.
Біля кожної фотографії є коментар автора. Світлину зі 122 будівельниками в незавершеній багатоповерхівці без зовнішніх стін підписав: "Будівництво. Коцюбинське. Дуже цікаво спостерігати, як люди шукають собі місце, блукають будівлею. Це може бути окремим фільмом".
— Похмурий натовп у метро, великі скупчення людей нас дратують, — каже гостя виставки Вікторія Величко, 48 років. — А художнику вдалося показати юрбу позитивно. Звичайні колективні фотографії, але хочеться вдивлятися в кожне обличчя. Найбільше сподобався знімок із дитячого будинку. Гайдай каже, що боявся туди їхати. Знав — доведеться зіткнутися із чужим горем. Я побачила нормальних, повноцінних дітей з ясними, зворушливими поглядами. Коментарі під кожною із фотографій прості і безпосередні. Таке враження, що ходиш і розмовляєш з автором.
Виставка триватиме до 9 жовтня. За вхід беруть 20 грн.
3 
1
Коментарі