Саксофоніст львівського гурту "Шоколад" 27-річний Михайло Балог грає у восьми джаз-колективах. На фестивалі "Джаз Без" узимку зібрав власний українсько-американсько-канадський проект "Михайло Балог секстет". Під час Євро-2012 "Шоколад" виступав у Львові та польському Вроцлаві.
Джазмени часто грають у кількох гуртах одночасно. Виникають конфлікти з музикантами основних колективів?
— Виступати у кількох гуртах для джазового музиканта нормально. Коли працюєш постійно з одними людьми, варишся у власному соку. А відіграєш з іншими — повертаєшся з цікавими ідеями. Розповідав американському трубачу Нейтану, що в Україні джаз не підтримує держава. Він лише витріщав очі та запитував, як ми тут творимо джаз без підтримки. У Європі й США нормально, коли людина живе на стипендію. Тоді більше нічого, крім музики, її не хвилює. Можна стипендію одержати й на запис альбому. Для нас таке нереально. Позитив у тому, що таке життя загартовує. Хто не має стержня — відпадають, ідуть грати на корпоративах. Зостаються тільки цілеспрямовані, які хочуть жити лише джазом і заробляти ним.
Легко пристосувати нашу народну музику під джазові мотиви?
— Будь-яка народна музика легко піддається джазовій обробці. Адже джаз — це і є африканський фольклор. Коли ви слухаєте гуцула з Карпат чи троїстих музик — це і є джаз.
Де вашу музику сприймають краще — в Україні чи за кордоном?
— У Східній та Центральній Україні в людей є дивний стереотип. Якщо ти співаєш джаз, українською, та ще й народні композиції — то або націоналізм, або якийсь брєд. Натомість у Європі це є родзинкою, новим для слухача. Намагалися в Одесі провести кілька виступів, але нам не вдалося. Власники клубів із підозрою ставляться до українських текстів. Така сама ситуація і в Києві. Хоча, коли Рішар Бона з Камеруну співає по-африканському, всі ним захоплюються.
2 
1
Коментарі