Продюсер альманаху "Закохані у Київ" 62-річний Володимир Хорунжий за освітою композитор. Понад 15 років прожив в Америці, де написав музику до 40 кінофільмів. Продюсуванням займається 20 років.
Що важче — зняти один повнометражний фільм чи вісім короткометражних?
— У повному метрі працюєш з однією знімальною групою та одним сюжетом. А тут було сім режисерів, вісім історій, різні виконавці, жанри. Виявилося, що це майже непідйомна ноша. Вклав власні кошти у стрічку, тому не міг відступити. Але більше ніколи за таку справу сам не візьмуся.
Робота над альманахом тривала більш як два роки. Чому так довго?
— Найбільше проблем виникало в організації. Знімали в понад 70 місцях Києва. І скрізь платили гроші, усе треба було пробивати. Якщо в Парижі, Празі чи Берліні скажеш, що знімаєш кіно про рідне місто, допоможуть адміністрація, органи влади. У нас культура — товста динозаврова шкіра, яка нікого не хвилює. Папірцем, телефонним дзвінком ніхто не допоміг. Уже не кажу про гроші. Найбільше труднощів виникало з парком Слави, аеропортом Бориспіль і залізничним вокзалом. Ще в нас мало професіоналів кіно. Це не випадковість, а планомірна діяльність Росії. Використовують нас як дешевий майданчик для зйомок. У Голлівуді за 24 години можна зібрати команду. Якби це все було, зйомки зайняли б вісім місяців.
Чому серед восьми фільмів альманаху тільки один українською?
— Я українець і говорю українською, мій батько і дід — козаки. Але я вклав власні кошти в цей фільм і мені треба їх повернути. В Україні всього 37 цифрових екранів. Як я можу заробити тут 800 тисяч доларів? Орієнтувався на російський прокат. Якщо хочемо, щоб українське кіно існувало, продюсер має повертати вкладені кошти. В альманасі є ще дві німі стрічки. Давайте вважати, що їхні герої мовчать українською.
Про які ще міста України хотіли б зняти подібні проекти?
— Про свої кохані Карпати, Одещину, Донбас, Таврію, Кам'янець-Подільський. Наша країна — ідеальний знімальний майданчик. Компактна, різноманітна столиця, розташована в центрі. У будь-яку точку можна дістатися за 5-6 годин. Поїдеш на Південь — маєш Техас, на Захід — Швейцарію з Альпами, море.
Автори фільму "Париж, я люблю тебе!" запатентували цей формат. Тому режисери "Нью-Йорк, я люблю тебе", "Шанхай, я люблю тебе" купували ліцензію.
— Це шантаж. Як можна запатентувати почуття любові до свого міста? Проблем з авторськими правами уникнули, бо назвали не "Київ, я люблю тебе", а "Закохані в Київ".
2 
1
Коментарі