Гурт "Гайдамаки" відзняв у Чорнобилі першу частину кліпу на пісню "Мені здається" зі свого останнього альбому "Кобзар". Нині хлопці намагаються отримати дозвіл знову відвідати зону відчуження, щоб зафільмувати кліп до кінця.
Чорнобиль обрали для зйомок невипадково.
— У нашій творчості ця тема часто виринає, — пояснює лідер гурту Олександр Ярмола, 41 рік. — Крім того, я й сам родом із Чорнобиля. Тут пройшло моє дитинство. Страшно дивитися, в якому занепаді місто нині. Здивувало, що на забрудненій території живе стільки людей. Одна з ідей кліпу — зобразити життя людини в зоні ядерного забруднення. Зараз багато хто повертається у свої покинуті колись домівки. А ще хотіли показати: природа, навіть зазнавши такого удару, поступово відновлюється. Ми співаємо на фоні зруйнованого міста, показуємо людей, які там досі живуть.
Спочатку Сергій Волков, режисер та оператор кліпу, знімав хлопців на даху п"ятиповерхівки та водонапірній башті. Потім "знімальний майданчик" перенесли у один з покинутих будинків, на стіні якого був надпис: "Тут живе хазяїн". Там київський художник Геннадій Гутгарц, 38 років, влаштував перфоменс, обливши музикантів білою фарбою.
— У такому вигляді — з ніг до голови в білій фарбі — ми з Ярмолою йшли Чорнобилем до водойми, щоб помитися, — ділиться 37-річний Іван Леньо, акордеоніст гурту. — А уявіть собі реакцію людей, яких ми зустрічали дорогою. Вони, мабуть, сприймали нас за мутантів.
На 22-у річницю Чорнобильської трагедії Геннадій Гутгарц і "Гайдамаки" в столичному "Українському домі" також влаштували перфоменс. Гурт виступив з акустичним концертом, а Геннадій показав відео на "живому екрані", створеному з пофарбованих моделей і полотен. Відео він змонтував із фотографій, які група зробила під час поїздки до Чорнобиля 2006-го, уривків їхніх кліпів та стрічки "Мамай" режисера Олеся Саніна, 36 років.
— Хочемо нагадати людям про катастрофу європейського масштабу та вшанувати пам"ять потерпілих, — пояснюють музиканти. — Україна, яка найбільше постраждала від аварії на ЧАЕС, має стати центром екологічного руху.
Коментарі