Шість томів "Шевченківської енциклопедії" уклали науковці з Інституту літератури ім. Тараса Шевченка Національної академії наук. У ній зібрано 6307 статей.

— Це велика база для наукових досліджень — понад п'ять тисяч сторінок. Над енциклопедією працювали 20 років. Останні два томи надрукували в лютому, — розповідає 36-річний Олександр Боронь, завідувач відділу шевченкознавства Інституту літератури.

— Є статті про здоров'я Тараса Шевченка, вподобання, кулінарні смаки, зовнішність. Раніше такого не друкували. Наприклад, відомо, що він ­любив борщ із сушеними карасями. Ця ж страва подобається і героєві його повісті "Близнюки". Тарас Григорович вів богемне життя. Отримавши гонорар, купував собі модний тоді водонепроникний плащ. Решту грошей прогулював, любив ходити в театри. Часто письменника зображують у шапці й кожусі. В такому образі він сфотографувався з друзями. Але це не означає, що завжди так ходив. Він носив фраки й костюми, нашийну хустку. Після заслання до нього ставилися як до батька нації — і він працював на цей образ, мав дорогого кожуха. До того ж тоді була мода на українофільство.

Шевченко міг писати й одночасно розмовляти з кимось. Він багато працював над віршами — редагував їх, відшліфовував. Не брався зразу за кілька творів. Із заслання повернувся з розхитаною нервовою системою, фізично виснажений. Бував дуже запальний. Коли говорив про кріпацтво, міг розплакатися.

Авторам енциклопедії не вдалося зрозуміти, чому Шевченко приписував собі зайві роки. Під час арешту в протоколі допиту вказав, що йому 40 років. Хоча насправді мав 36. Також не до кінця з'ясовано, як викупили Тараса Григоровича з кріпацтва.

— У продаж видання не піде. Його розподілять по бібліотеках. Перші три томи доступні в інтернеті. Думаю, й останні два там також з'являться.

×