Картини київської художниці Емми Беглярової, 56 років, продають у художніх галереях Франції, Данії, Італії від $9 тиc. До січня 2007-го в Україні Беглярова виставлялася лише у Спілці художників, де зали розраховані на полотна понад два метри. Картин таких розмірів у художниці найбільше. Приватні ж столичні галереї вміщають лише маленькі роботи художниці. Цього місяця її портрети "Феміни" вперше виставила столична галерея "Коло".
Зустрічаємося за півгодини до відкриття. Картини вже у залах. На них юні й зрілі жінки: перед дзеркалом, на природі, за столом. Сідаємо за столик біля вікна. На кришталевій тарілці — цукерки "Шедевр", поряд склянки із соком. Художниця розмовляє російською з московським акцентом.
— Мені подобається малювати оголених жінок, — розказує. — Жінка — довершене творіння зі світлими, м"якими лініями. Чоловіків зображати не люблю. Вони незграбні. Та й художниці легше знайти жіночу натуру. Зараз дівчата насторожено ставляться до художників-чоловіків. Думають, це привід для близьких стосунків.
Беглярова кілька років товаришує з французькою актрисою Ізабель Юпер, яка отримала "Золоту пальмову гілку" за роль професорки Віденської консерваторії у фільмі "Піаністка" Міхаеля Ханеке.
— На свята телефонує мені з Парижа. Спілкуємося ламаною російською. Ізабель вчила російську півроку, перед зйомками в "Повені". Цю стрічку знімали в Росії на "Мосфільмі". Актриса хотіла вільно спілкуватися зі знімальною групою. Тепер розмовляє російською, аби її не забути.
Чоловіків зображати не люблю. Вони незграбні
Художниця розказує, що Ізабель украла в неї кілька суконь. Беглярова шиє костюми для кіно.
— Пам"ятаєте червону сукню з шикарною вишивкою, яку Ізабель носила в "Повені"? Я пошила її з двох клаптів старих платтів, куплених у Парижі. Після зйомок актриса підійшла до мене, я французької не знаю, — скромно опускає вії. — Кілька разів повторила російською "курить". Я відповіла: "Ну кури, пожалуйста". От вона всі сукні зібрала у валізу й поїхала в аеропорт. Митники запитали Ізабель, що вона перевозить у найбільшій валізі. Подзвонили мені на мобільний і запитують: "Випускати Юпер чи ні?". Я сказала, що сукні — мій подарунок. Потім Ізабель пояснила, що вбрання хотіла "купить" і навіть пропонувала мені гроші.
Каже, одяг для фільмів купує в Парижі.
— Заходжу в бутик однієї іспанки. Яка раніше працювала в кіно, а потім почала збирати одяг 30-х років. Купую в неї старі сукні, рукавички. Якщо бачу якийсь прикольний капелюшок, беру для своєї подруги, київської дизайнерки Марини Іванової. У неї колекція 60 капелюшків різних епох.
До зали, стукаючи каблуками, заходить Іванова. Увесь час вона в іншій кімнаті розвішувала картини. У руках крутить кремовий капелюшок із вуаллю.
— Марино, ти хочеш лягти? — запитує іронічно Емма.
— Сісти, ноги гудуть, — відповідає жінка і відкидається на спинку диванчика.
— Ми тут весь день провели, — каже Емма, — та ще й добиралися на метро. Син не зміг підкинути мене сюди.
20-річний син Беглярової Олександр працює помічником звукорежисера на кіностудії імені Довженка. Живе з матір"ю в трикімнатній столичній квартирі.
— Йому не до дівчат через роботу в російських серіалах, — розповідає Емма. — Сидить із восьмої ранку до десятої вечора. Озвучував телесеріал "5 хвилин до метро". Ще підпрацьовує на весіллях — хоче стати оператором.
1950, 10 листопада — Емма Беглярова народилася в Японії в родині військових інженерів
1953 — родина переїхала до Києва
1969 — студентка Львівського художнього інституту
1970 — перша виставка за кордоном у столиці Польщі — Варшаві
1975 — художниця та дизайнер одягу на кіностудії імені Довженка
1985 — вийшла заміж за оператора кіностудії імені Довженка Валерія
1986 — народився син Олександр
2004 — виставка в столиці Данії — Копенгагені
Дизайнер одягу у фільмах "Повінь" і "Далеко від Сансет-Бульвару" Ігоря Мінаєва, "Доктор Живаго" Олександра Прошкіна
2 
1
Коментарі
1