— Ріжуть, стріляють, убивають з автомата і по-всякому. Погоні на літаках, моторних човнах, автомобілях — усе це є в моїй книжці, — каже київський письменник Сергій Батурин, 55 років. У видавництві "Кальварія" вийшов його роман "Вакансія для диктатора".
— Писав за всіма рецептами гостросюжетного чтива. Диктатор країни, що претендує на світову потугу, починає втрачати владу. Вчорашні його покровителі роблять ставку на іншого. Досліджую, як тоді поведеться правитель. Як вчинять його начебто вірні поборники, близькі й рідні. Йдеться про події після замаху на керівника держави в одній неназваній країні. В романі не зустрічаємо реальних імен. Але читач одразу розуміє, що це за велика країна зі злісним диктатором і коханкою-чемпіонкою світу. В книжці багато прозорих натяків. Хоча б обкладинка з ведмедем у вушанці.
Перші читачі "Вакансія для диктатора" відзначили симпатію автора до головного героя.
— Казали, що він у мене занадто добрий, порядний, кмітливий. Але ж диктаторами не стають дурні. Інша річ, як вони втримуються при владі, примушують себе любити. Кінцівка насправді розвінчує будь-які спроби прихильності до диктатора. Львів'янин Богдан Кушнір у своєму романі "Невидима павутина" підриває президента Росії на міні, привезеній із Донбасу. У мене екс-диктатор залишається живий. Але з його точки зору — краще б він загинув. Книжка на 175 сторінок. Її можна прочитати за одні вихідні, чи за поїздку поїздом зі Львова чи Харкова до Києва. Український читач має отримати задоволення від хепі-енду. Хоча для головного героя щасливого кінця в книжці не передбачено.
Цікавила тема останніх днів диктаторів. Хтось з автоматом у руках захищався. Хтось ховався в яму. Хтось тримав у страху цілий континент, а потім слізно просив його не вбивати. Передбачення в літературі — це тонка матерія. Навряд чи з Володимиром Путіном стануться подібні події, як із персонажем "Вакансії для диктатора". Але я б не відмовився від такого його кінця.
1 
1
Коментарі