На вході до Успенського собору Києво-Печерської лаври висить табличка "Зачинено", стоїть охоронець СергійБрегуш, 58 років.
— Храм відкрили 2000 року. Тоді його освятили, а розписувати почали торік. Нещодавно приїжджали реставратори зі Львівщини. Зараз у соборі працюють київські художники, — пояснює він.
Іконостас накрили білим полотном. Мармурова підлога з мозаїкою застелена клейонкою. Стіни в риштуванні. З нього спускається Володимир Прядко, 66 років. Він — академік, керує групою розпису. Руки чоловіка в синій фарбі. За ним спускається дружина Олена, вона в білій хустці.
Чоловік розгортає коричневі сувої. Показує, як із картону перетискають малюнок на стіну:
— Зараз малюємо сьомий Вселенський собор. Щодня поетапно наносимо то одні, то інші фарби. Проходить кілька місяців, а ми все на одному місці. Лише поступово розпис набирає потрібного кольору, — розказує художник.
— У середині XIX століття фрески в соборі вирішили замінити на нові. Петербурзький професор Федір Солнцев перед знищенням устиг перемалювати їх. Його ескізи збереглися в Санкт-Петербурзі. Кілька знайшли у київських архівах та бібліотеках. Із них і змальовуємо зображення, — пояснює Олена Прядко.
Художники пропонують піднятися на риштування.
— Не бійтеся! Не провалитесь. Тримайтеся двома руками за перекладини, — пояснює чоловік і залазить угору. — Під куполом працювати важко: тут повітря мало. Один хлопчина тиждень на роботу не виходить. Ходити не може, в голові паморочиться.
Художник Любомир Дмитренко, 65 років, працює з дружиною Тетяною та синами Андрієм і Миколою.
— Залишилося позолотою покрити трон Бога-Отця, німби, корони, труби, — показує на стіни, там багато ангелів та святих. — Але "Укрреставрація" не виділяє гроші на золото. Ще й підганяють, бо дорога оренда риштування.
— Не будемо ж ми синтетичним замінником золота храм ХVІІІ століття оздоблювати, — каже Прядко. Художники говорять, що їм кілька місяців не видають зарплати. — За тиждень зроблю два натюрморти. Продам їх і матиму стільки, скільки тут за рік.
3 
1
Коментарі