Головну нагороду підліткового журі "Докудейс ЮА" отримав фільм "Безсмертний" російської режисерки 30-річної Ксенії Охапкіної. Стрічку спільного виробництва Естонії та Латвії знімали в місті Апатити в Мурманській області Росії. Перше поселення з'явилося там у 1930-х як трудовий табір. Документалка показує дітей, які перебувають у військово-патріотичному русі "Юнармія". Готуються до державного свята. Дівчата репетирують танці, а хлопці — номери зі зброєю. Беруть участь у військових навчаннях. Вихователі їм кажуть: "Вами командують. Іншого вам нічого не треба". Розповідають про жертовні "безсмертні подвиги" радянських льотчиків. Про земляків, які воюють у Сирії. На почесній вітрині юнармійців стоїть золотий бюст Путіна.
— Вирішила показати бюст без коментаря, — каже Ксенія Охапкіна. — Не так важливо, що за персона, яку роблять із дорогоцінного металу. Дивно взагалі, що когось покриваємо золотом. Раніше це був Ленін, потім Сталін. Нині Путін — фігура швидше символічна, ніж конкретна. Доки людям потрібен ідол, нічого не змінюватиметься.
Фільм почався з питання — що таке свобода? Я хотіла дослідити, чому ми проживаємо нібито не своє життя, а в пропонованих нам обставинах.
Радянська культура багато в чому ґрунтується на самопожертві. І цю неймовірну енергію, готовність людей покласти життя прагматично використовує держава. Нормальні людські почуття переростають у щось страшне і штучне. Хтось чинить опір, але дитина не знає, як. Не має прикладу. Тому ця система рано чи пізно придушить і вб'є все живе в ній. Це нав'язаний спосіб існування, що позбавляє людей можливості вільного вибору і прийняття рішень.
Замість вимагати термінових змін або просто тікати звідти, люди танцюють, марширують. Живуть у придуманій державою казці так, ніби ніколи не помруть. У Росії часто звучить слово "безсмертний" у контексті Другої світової, військових подвигів, концепту нашої перемоги. З іншого боку, це відхід від реальності, інше сприйняття часу. Ти фізично помреш, але залишишся жити у вигляді пам'ятника. Тому втрачається цінність моменту й особистості.
Для Росії війни відбуваються як шоу. Їхня мета — створити фігуру зовнішнього ворога і об'єднати людей у покірному і вдячному стані перед владою, яка їх захищає.
Судячи з російської історії, має настати межа, щоб люди сказали "досить із нас знущатися". Або має зрости вільна свідомість, щоб сказати: "ні, ми житимемо інакше". Так, як це відбулося в Україні.
Переможці фестивалю "Докудейс" отримали по $1 тис. — 26,8 тис. грн.
9 
1
Коментарі