Для американців фільм Муратової надто вишуканий

Із трьох вітчизняних фільмів у Києві оберуть претендента на "Оскара". Картина потрапить до довгого списку номінації "Найкращий фільм іноземною мовою". До короткого переліку відбиратимуть у Голлівуді. Чим фільми можуть зацікавити кіноакадеміків, розповідає київський кінокритик Алік Шпилюк, 53 роки.

"Хайтарма", режисер Ахтем Сейтаблаєв. Історична драма про льотчика-винищувача, якого розлучають із родиною під час депортації кримських татар 1944-го.

— Має найбільше шансів увійти до номінантів на "Оскара". Тут є зрозумілий політичний і людський вислів. Зачіпає болючі питання прав людини. Але якщо фільм не матиме доброї реклами та прокатника у США — результатів не буде. Історію "Хайтарми" можна порівняти з фільмами про війну в Іраку чи Афганістані. Наприклад, із "Володарем бурі" Кетрін Біґелоу і  "Фальшивомонетниками" австрійця Штефана Рузовицького. Обидва отримали "Оскара".

"Вічне повернення", режисер Кіра Муратова. Кінопроби, де три пари акторів відіграють сцену зустрічі однокурсників.

— Муратова — найяскравіша сучасна представниця українського кіно у світі. Тут може бути тільки одна проблема: її творчість — елітарне мистецтво. Складне, глибоке і провокаційне, воно потребує значної участі глядача. Для американських кіноакадеміків фільм надто вишуканий. Вони люблять простіше. "Оскар" вручають за кіно для масового глядача. Ця премія визначає, що є популярним. Стрічки Муратової показували на фестивалях у Роттердамі та Римі. Іноземні спеціалісти не дуже сприймають її кінематограф. Стрічка занурена в наше, українське розуміння світу та в особистість режисерки. Передає її внутрішні болючі питання.

"Параджанов", режисери Серж Аведікян та Олена Фетисова. Біографічна драма про режисера Сергія Параджанова.

— Фільм цікавий перш за все своїм головним героєм. Параджанов утілює ідеї особистої свободи. Картина отримала "Золотого Дюка" на Одеському кінофестивалі — її якість визнали професіонали. Але Параджанов, як і Кіра Муратова, — художник, ні на кого не схожий. У фільмі є фрагмент, де режисер фізично з'являється у кадрах своїх трьох найголовніших стрічок — це "Тіні забутих предків", "Колір граната" й "Легенда про Сурамську фортецю". Цікавий кінематографічний хід. Але щоб його зрозуміти, треба хоча б знати про ці картини.

×