"Людські кістки досі знаходять у Дніпрі"

 

Наприкінці серпня в Черкасах відкрили музей  художника Данила Нарбута. Три виставкові зали облаштували в Обласному художньому музеї. Серед 260 експонатів речі й документи та 54 живописні роботи. Дві третини належать музею, решта — онуці художника Лесі Нарбут. Від дня смерті її діда минуло 14 років.

— Дивлюся на ці затоплені села, й усе в душі лоскоче, хоч я там і не жила, — каже 75-річна Світлана Левченко. До музею привела двох онуків. Розглядають на картині хати й кладовище під водою. Нарбут зобразив затоплені Дніпром села Черкащини. Над водою видніються куполи церкви й верхівки дерев.

— А моя тітка все те бачила своїми очима, — додає колишня вчителька 60-річна Ганна Безугла. — Вона родом із Худяків під Черкасами. Це страшне. Розказувала, як переселялися, як переносили могили нагору в нові села. А ті, чиїх рідних не було вже живих, викопували зеки. Але людські кістки й досі знаходять у Дніпрі. А було таке, що собаки з нового місця верталися додому в ті села. То як воду пустили, так там і залишилися. Нарбут гарно передав ті події.

До музею приходять двоє американців у брилях — батько й син. Приїхали зі штату Кентуккі до 43-річної Ольги Єжель. Довго роздивляються портрети українських гетьманів. Переходять до полотна "Судний день".

— Вони християни, віруючі. Картина показує, що всі ми станемо перед судом Божим, — каже Ольга Єжель. У цей час старший підходить і цілує жінку в плече. Та ніяковіє.

— Американці розкомплексовані, не приховують своїх емоцій, — пояснює вона. Чоловіки зупиняються біля картин з лицарями.

— Нам це близьке, бо ми справжні ковбої, — каже англійською 54-річний Вільям Сміт. — В Америці я таких картин не бачив. Прекрасні. Хочу роздивитися ще народні костюми, які творив цей художник. Ольга нам прислала фотографії України, ми захотіли її побачити на власні очі. Спочатку побуваємо в музеях. Перший вибрали цей, бо новий.

Подружжя підприємців Величків обдивляється сервіз у кутку. Його за ескізами Нарбута випустила Тернопільська фаянсова фабрика. Має 52 предмети. Білу порцеляну автор оздобив у синіх тонах малюнками на тему Гоголівської "Ночі перед Різдвом".

— Данилу Нарбуту тоді було 79 років. Уявляєш? — каже чоловіку 45-річна Лілія Величко. — Хіба багато людей в такому віці здатні щось творити? Саша, це нам би такий в офіс для прийому віп-клієнтів. Хіба він гірший за імпортний?

Чоловік її вже не чує, бо звернув увагу на сотню писанок із колекції Нарбута.

— Батько художника, Георгій Іванович, був видатний графік, — розповідає екскурсовод 62-річний Микола Займак. — Є автором тодішнього гербу України, грошових знаків та марок. Помер від тифу, коли Данилу було 4 роки. Працювати Данило почав із 14 років, у майстерні при театрі опери і балету в Києві. Воював, був у таборах. Про це написав картину, ось бачите — над бараками труби з димом, ніби свічки. Показав, що звідти не повернулися додому чимало в'язнів.

×