пʼятниця, 14 вересня 2012 00:15

"Людські кістки досі знаходять у Дніпрі"

Автор: фото: Микола Карнарук
  Картину ”Судний день” Данило Нарбут написав 1996-го.  Нижня частина полотна символізує пекло. Поряд із мішками, повними зерна врожаю 1933-го, чорти мучать причетних до Голодомору політиків Чубаря, Постишева і Косіора. Бюрократів варять у казані в чорнилі й проколюють їм животи канцелярськими перами. Брежнєву нагороди прибили до голого тіла. Горбачова загнали в пляшку горілки, яку обвиває зелений змій. Російських царів Миколу І і Катерину ІІ катують біси, а Петра І посадили на палю. Вгорі — ті, хто потраплять до раю. Це митрополити, митці, козаки, вояки УПА, в’язні ГУЛАГу, жертви Голодомору. Під Ісусом з ангелами — Україна в образі жінки. На терезах тризуб переважує символіку СРСР. До червоного прапора із серпом і молотом учепилися чорти, тягнуть у пекло.
За це полотно та серії ”Сподвижники Богдана Хмельницького”, ”Гетьмани України” Данило Нарбут одержав Шевченківську премію.
Картину ”Судний день” Данило Нарбут написав 1996-го. Нижня частина полотна символізує пекло. Поряд із мішками, повними зерна врожаю 1933-го, чорти мучать причетних до Голодомору політиків Чубаря, Постишева і Косіора. Бюрократів варять у казані в чорнилі й проколюють їм животи канцелярськими перами. Брежнєву нагороди прибили до голого тіла. Горбачова загнали в пляшку горілки, яку обвиває зелений змій. Російських царів Миколу І і Катерину ІІ катують біси, а Петра І посадили на палю. Вгорі — ті, хто потраплять до раю. Це митрополити, митці, козаки, вояки УПА, в’язні ГУЛАГу, жертви Голодомору. Під Ісусом з ангелами — Україна в образі жінки. На терезах тризуб переважує символіку СРСР. До червоного прапора із серпом і молотом учепилися чорти, тягнуть у пекло. За це полотно та серії ”Сподвижники Богдана Хмельницького”, ”Гетьмани України” Данило Нарбут одержав Шевченківську премію.

Наприкінці серпня в Черкасах відкрили музей  художника Данила Нарбута. Три виставкові зали облаштували в Обласному художньому музеї. Серед 260 експонатів речі й документи та 54 живописні роботи. Дві третини належать музею, решта — онуці художника Лесі Нарбут. Від дня смерті її діда минуло 14 років.

— Дивлюся на ці затоплені села, й усе в душі лоскоче, хоч я там і не жила, — каже 75-річна Світлана Левченко. До музею привела двох онуків. Розглядають на картині хати й кладовище під водою. Нарбут зобразив затоплені Дніпром села Черкащини. Над водою видніються куполи церкви й верхівки дерев.

— А моя тітка все те бачила своїми очима, — додає колишня вчителька 60-річна Ганна Безугла. — Вона родом із Худяків під Черкасами. Це страшне. Розказувала, як переселялися, як переносили могили нагору в нові села. А ті, чиїх рідних не було вже живих, викопували зеки. Але людські кістки й досі знаходять у Дніпрі. А було таке, що собаки з нового місця верталися додому в ті села. То як воду пустили, так там і залишилися. Нарбут гарно передав ті події.

До музею приходять двоє американців у брилях — батько й син. Приїхали зі штату Кентуккі до 43-річної Ольги Єжель. Довго роздивляються портрети українських гетьманів. Переходять до полотна "Судний день".

— Вони християни, віруючі. Картина показує, що всі ми станемо перед судом Божим, — каже Ольга Єжель. У цей час старший підходить і цілує жінку в плече. Та ніяковіє.

— Американці розкомплексовані, не приховують своїх емоцій, — пояснює вона. Чоловіки зупиняються біля картин з лицарями.

— Нам це близьке, бо ми справжні ковбої, — каже англійською 54-річний Вільям Сміт. — В Америці я таких картин не бачив. Прекрасні. Хочу роздивитися ще народні костюми, які творив цей художник. Ольга нам прислала фотографії України, ми захотіли її побачити на власні очі. Спочатку побуваємо в музеях. Перший вибрали цей, бо новий.

Подружжя підприємців Величків обдивляється сервіз у кутку. Його за ескізами Нарбута випустила Тернопільська фаянсова фабрика. Має 52 предмети. Білу порцеляну автор оздобив у синіх тонах малюнками на тему Гоголівської "Ночі перед Різдвом".

— Данилу Нарбуту тоді було 79 років. Уявляєш? — каже чоловіку 45-річна Лілія Величко. — Хіба багато людей в такому віці здатні щось творити? Саша, це нам би такий в офіс для прийому віп-клієнтів. Хіба він гірший за імпортний?

Чоловік її вже не чує, бо звернув увагу на сотню писанок із колекції Нарбута.

— Батько художника, Георгій Іванович, був видатний графік, — розповідає екскурсовод 62-річний Микола Займак. — Є автором тодішнього гербу України, грошових знаків та марок. Помер від тифу, коли Данилу було 4 роки. Працювати Данило почав із 14 років, у майстерні при театрі опери і балету в Києві. Воював, був у таборах. Про це написав картину, ось бачите — над бараками труби з димом, ніби свічки. Показав, що звідти не повернулися додому чимало в'язнів.

 

На відкриття музею знадобилося сім років

Ініціатором створення музею Данила Нарбута була його онука Леся Нарбут. Сім років тому вона звернулася до тодішнього губернатора Олександра Черевка. Проект включили в програму "Золота підкова Черкащини". Коштував 1,3 млн грн.

— Це мала бути шикарна реконструкція, — каже директор художнього музею 47-річна Ольга Гладун. — Роботи почали, але потім гроші то виділялися, то припинялися. Ми написали листа, і торік обласна рада виділила 350 тисяч гривень. 100 — на ремонт, 250 — на рами, вітрини, люстри, освітлення, штори та обладнання.

Квиток для дорослих коштує 5 грн. Для дітей від 1 до 3 гривень.

 

Зараз ви читаєте новину «"Людські кістки досі знаходять у Дніпрі"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути