Український переклад графічного роману Лів Стрьомквіст "Заборонений плід" викликав бурхливу реакцію. Книжка піднімає питання — чи потрібне сексуальне виховання в українських школах і чому фемінізм має позитивний вплив на суспільство. Частина читачів захоплені роботою шведської письменниці, інша — засуджує, називає сороміцькою й закликає заборонити видання.
Роман "Заборонений плід" вийшов у київському "Видавництві".
— Придбали права на книжку раніше за англійців, — розповідає 37-річний Ілля Стронґовський, засновник "Видавництва". — За кордоном усе ще небагато знають про український книжковий ринок і погоджуються заради екзотики.
"Заборонений плід" написаний авторкою від руки. І хоча правовласники не були би проти заміни його на шрифт, нам хотілося зберегти авторську манеру. Три місяці пішло на роботу з авторкою летерингу (мистецтво малювання літер. — ГПУ) Світланою Самохіною.
Чи були готові до хвилі критики "Забороненого плоду"?
— Не скажу, що мене сильно тішить цей факт. Усе ж, сподівався на позитивні рецензії. Без закликів до цькування, спалення і називання авторського колективу "дегенератами". Але з другого боку — я уже звик. Більшість нашого асортименту спричиняє таку чи подібну реакцію. Суспільству не дають стати байдужим, і на кожен опір з'являється протидія. Цінно, що нас підтримують, це надихає.
Питання випливає щоразу, як ми робимо бодай щось на цю тему. Створили двотомник про сотню видатних українок, зібрали для цього найбільший колектив в історії дитячої літератури — пішло виття: де книжка про 100 видатних українців?
Питання в пропорції. У довіднику Василя Шендеровського "Видатні українські вчені у світовій науці" — 66 імен. Жінки є. Дві.
Ми зробили ще одну важливу книжку — "Розквашене яблуко". Це польський комікс про набожну й забезпечену родину, де чоловік б'є й ґвалтує дружину. Вірить, що так виконує чоловічу функцію. А жінка не чинить спротиву, бо навчена коритися. Нам теж писали, що в українських родинах б'ють чоловіків. Але повноцінної статистики немає.
За даними Мінсоцполітики, щороку два мільйони жінок зазнають домашнього насильства. У 2013–2018 роках 90 відсотків тих, хто звертався щодо насильства в сім'ї, були жінки. 9 відсотків — чоловіки, 1 процент — діти. А скільки мовчать?
Чи реально впровадити поради шведської письменниці у шкільну програму?
— Не вірю в шанси змінити нашу шкільну освіту. Марно сподіватися, що люди, які за вуха тягнуть релігію та кроку не можуть ступити без схвалення ради церков, докладатимуть зусиль, щоб у нас була освічена, грамотна, свідома молодь.
Хочеться наслідувати скандинавський досвід. Із рівномірно розподіленим від першого по останній клас курсом сексуальної освіти, інформації про тіло та його безпеку. Зрозуміло, що розробляти такі курси мають професійні дитячі сексологи та психологи.
2 
1
Коментарі