14 січня у столичному клубі "Культ-РА" на вул. Володимирській виступив бандурист-японець Чарлі Сакума. До цього грав у Полтаві та Львові.
— Христосє рождається, — виходить до глядачів. Вдягнений у біло-блакитну вишиванку, голова поголена, має довгі вуса. Грає на бандурі із зосередженим обличчям.
— Оце дивина, своїх бандуристів майже не маємо, а цей дає жару, — шепочуться глядачі.
— Мої рідні дуже дивуються, коли ходжу в українському одязі. Думають, якийсь дивний чоловік. Та японці — нація скромна, тому питань не задають. Я їм кажу, що моя вишиванка з космосу, це нова мода, — жартує.
Сакума живе у Канаді, працює електриком. Виріс у Японії. До Канади переїхав працювати, влаштувався кухарем. Свій вік приховує. На вигляд йому за 30 років.
— Я був знайомий з японською народною музикою, джазом і роком. Був вражений, коли побачив гопак. Мені здалося, що ця музика — з іншої планети. Вперше побачив гопак 1998-го в канадському місті Едмонтон. Не міг відірвати очей. Вирішив опанувати цей танець, а потім закинув і почав учитися грі на бандурі. Це один із найскладніших інструментів у світі.
У Канаді не міг знайти потрібний інструмент і підручники. 2005-го вперше відвідав Україну.
— Замовив собі бандуру на львівському заводі "Трембіта". Моїми вчителями були музиканти Тарас Лазуркевич та Олег Созанський зі Львова. Професор-музикознавець Василь Герасименко порадив мені зробити наступний крок — співати українські пісні.
— А ви знаєте, про що співаєте? — запитують у нього.
— Многая літа, многая літа, — Чарлі затягує українською з акцентом. Глядачі аплодують. — Звичайно, знаю. Вивчаючи пісні, прошу, щоб мені написали правильно слова і переклали їх. Пробував грати японські пісні — дуже добре поєднується. В Японії вів майстер-клас із бандури для охочих.
У квітні Чарлі Сакума планує переїхати до України.
— Ваша країна очима японця — це кладязь золота за культурою. Житиму тут і планую створити сім'ю. У Львові у мене є дівчина, але я не готовий про неї розповідати. Краще приходьте на наше весілля. Воно буде в українському стилі. Читав одну книжку, що у вас погано із вбиральнями. Коли приїхав уперше, то пересвідчився, що це правда. Зайшов до туалету, а там не було сидіння. Цього разу все значно краще. Є прогрес.
Коментарі