24 березня на Байковому цвинтарі в Києві поховали хореографа 90-річного Олександра Сегаля. Він помер у неділю. Був головним балетмейстером Театру оперети, щодня проводив 7-годинні репетиції.
Прощалися з хореографом у театрі. На лаві сидить син, перекладач Юрій Сєрков. Утирає сльози хустинкою. Говорити відмовляється.
— Ми із Сашею були знайомі майже 65 років, — каже хореограф Григорій Чапкіс, 80 років. — Недавно дзвонив мені, але не міг застати, бо я готувався до свого ювілею. Залишив на автовідповідачі лайку: сварив апарат, що через нього мене ніколи не буває вдома. Із Сашком познайомилися в ансамблі імені Вірського. Там працювали 25 років. Об"їздили 50 країн. Коли почалася війна, він сказав мені: "Нічого, я ще біля Бранденбурзьких воріт станцюю лезгинку". Його слова справдилися. 1945-го виступали біля цих воріт.
Олександр Сегаль 20 років ставив танці в Нацопері. З 1980-го працював у Театрі оперети.
— Я прийшов сюди 1991 року. Як уперше його побачив, дуже заповажав, бо він тоді був відомим артистом, — розповідає танцівник Вадим Цуркан, 40 років. — Якось Олександр Наумович поставив 15-хвилинне "Танго" для восьми танцівників. Після прем"єри підійшов до нас за куліси, аби привітати. Десь знайшов цукерки "Танго" і подарував по коробці всім учасникам. На репетиціях розповідав анекдоти. Не минало й 10 хвилин, щоб не смішив артистів.
Художній керівник Нацопери 61-річний Петро Чуприна знав хореографа понад 30 років. Каже, той багато працював.
— Якось після прем"єри в опереті підхожу, дарую йому квіти. А він слізьми обливається. Скаржиться: "У постановці використали лише половину танців. Решта не влізли".
В ансамблі ім. Вірського Олександр Сегаль був балетмейстером.
— Недавно ми повернули до репертуару танець "Берізка", який він поставив 1960-го, — говорить художній керівник колективу Мирослав Вантух. — У всіх країнах він іде на "ура". Своїм вихованцям кажу: "До вас тут працювали Вірський і Сегаль. Вам є на кого рівнятися".
1 
1
Коментарі