"Золоту пальмову гілку" на Каннському кінофестивалі отримала український режисер 29-річна Марина Врода. Її картину "Крос" визнали кращим короткометражним фільмом.
— Критикам сподобався неоднозначний фінал, — розповідає Марина телефоном із Франції, за декілька годин до оголошення лауреатів. — У ньому є над чим подумати, пофантазувати. У конкурсі короткого метру брали участь дев'ять картин. Їх відібрали з 3,5 тисяч.
Фільм "Крос" показали в суботу.
— Екран був удвічі більший, ніж у київських кінотеатрах, — продовжує режисерка. — Думала, розпитуватимуть про Україну, а не про кіно. Але про нас тут усі знають. Навіть таксисти згадували Сергія Бубку.
Бюджет фільму становить близько 3,5 тис. євро. Продюсер Флоранс Келлер працювала у Французькому культурному центрі в Києві. Вони з Мариною вклали власні гроші. Голова департаменту короткого метру Каннського фестивалю Крістіан Жан передавав вітання Ігорю Стрембіцькому, який переміг тут 2005-го з короткометражною стрічкою "Подорожні".
— Жан радів, що "Крос" спільного виробництва із Францією. Бо цього року, за його словами, не знайшов жодної достойної французької картини, — каже Марина.
На фестивалі їй не вдавалося подивитися більш як дві картини за день.
— У турецький фільм "Одного разу в Анатольї" закохалася вся аудиторія. Сеанс тривав три години. Закінчився о першій ночі. Усі стоячи ще довго аплодували. Це — притча про вбивцю й поліцейського, який намагається дізнатися не хто, а чому вбили людину. Хочу подивитися ще раз. У нашому конкурсі не було такої сильної картини. Ще дивилася фільм із Шоном Пенном "Актор". Там цікаво спостерігати лише за Пенном.
Свої запрошення на кінопокази, куди Марина не встигала, вона віддавала людям біля кінотеатру.
— Спочатку не розуміла, чому на сеанси після 19.00 такий строгий дрес-код. На вранішні приходь хоч у купальнику. А ввечері не пропустять без відповідної сукні. На турецькому фільмі вся аудиторія в чорних костюмах і вечірніх сукнях піднялася з оплесками. Тоді зрозуміла, що це — повага до мистецтва.
Марина народилася в Києві. 2007-го закінчила Національний університет ім. Карпенка-Карого. До "Кросу" створила три студентські короткометражки. В її картині немає професійних акторів. Знімала свою школу №280. Над 15 хв. стрічки працювали п'ять днів.
— Ми у школі бігали крос. Подумала про це глибше: що таке нормативи, в якій країні жили. Історія сучасна. Головного героя звуть "Самый смелый". У фільмі говорять не тільки російською. Це скоріше мова вулиць Києва. 13-річних підлітків просила нічого не грати, а вести себе як у житті. Для фінального кадру нам потрібні були трамваї. У Пущі-Водиці рейки прокладені лісом. Ми зупиняли трамвай і за 20 гривень перекривали рух на 15 хвилин. Пасажири не скаржилися.
2 
1
Коментарі
1