До Майдану прем'єра фільму могла бути останнім його показом – каже Олесь Санін
Просили показати фільм під час Майдану. Але прокат був неможливий. Ніхто в театри не ходив. Одним з облич протесту був "Кінопалац". Спочатку він перетворився на госпіталь, потім – на руїну, яку шість разів захоплювали то одні, то другі. А потім із нього вибігали снайпери і розстрілювали хлопців прямо на місці, засіяному флаєрами голлівудських фільмів. Раніше прем'єра стрічки могла бути останнім її показом. Якби не було Майдану, запрацювала б репресивна машина. Тепер ми відвоювали собі час і простір. Але ситуація може повернутися. Дядя Путін так просто нас не відпустить. Ми не даємо йому дихати, бо наш вірус свободи починає вилазити в нього під Кремлем.
Мій улюблений письменник – Достоєвський. Через якогось миршавого імператора перекреслити всю російську літературу? Без неї світ не може існувати так само, як без української пісні. Війну починають політики, а зализують рани художники. Зараз вона така, що не знаю, скільки потрібно буде століть. Людина бере камінь і кидає в іншу, бо других способів довести свою правоту не знаходить. Два місяці знімав на Майдані й бачив ту стіну в шоломах. Тепер ті самі люди воюють за незалежну Україну на Донбасі. Маленький віршик про Путіна зараз – тренд сезону. Він, як камінь – максимально влучна форма, яку навіть міністр закордонних справ сказав. Ми вийшли на грубі протестні форми. Багато тих, хто на Майдані тримали запалену пляшку чи бруківку, мають вищу освіту, знають мови. Але в них не було іншого виходу. Розуміли, що на них чекає – не поважати себе чи емігрувати. Територія, яка має свою грошову одиницю, армію і флот – ще не держава, а люди – просто населення. Якщо в них є культура й освіта – це вже народ, який може не мати власної території. Про це писав Іван Франко. Він окрилив людей, які створили державу Ізраїль, там його вчать у школах.
Бандерівці зникли у 1950-х, а ім'я Степана Бандери досі лякає цілі регіони й імперії. У повоєнні часи українці знали, що щастя не матимуть. Цей фаталізм прокинувся цієї зими. Були ті, хто заради ідеї опирався і йшов на смерть, бо знали: за їхніми плечима є титани. Фільм про людей, що опиралися до останнього. Головного героя розп'яли, побили, прикрутили до стовпа, а він все одно опирався.
Деякі епізоди про методи роботи НКВС повністю повторювали події перед Майданом. Показали фільм у березні студентам-драматургам Острозької академії. Вони перезиралися, бо наче бачили екранізацію новин під час протесту. Ми могли продемонструвати картину навесні. Але це була б спекуляція на темі й почуттях.
2 
1
Коментарі