Весь жах походить від реальної жінки у справжньому світі

Три переклади класиків фантастики вийдуть цієї зими. Українською можна буде прочитати знакові твори Говарда Лавкрафта, Стівена Кінґа й Анджея Сапковського

Говард Філіпс Лавкрафт "Твори", 1 том, Видавництво Жупанського, перекладачі Остап Українець, Катерина Дудка

Лавкрафта називають творцем нового космічного міфу у фантастиці. Талановитий і прискіпливий учений, він викривав шарлатанів-астрологів на сторінках газет. І водночас боявся наслідків технічного прогресу. 2015-й – останній рік, коли премія World fantasy award має вигляд погруддя Говарда Філіпса Лавкрафта. Письменник помер 1937-го, однак нещодавно йому пригадали расистські висловлювання.

Перше українське видання Лавкрафта підготували перекладачі 21-річний Остап Українець та 19-річна Катерина Дудка.

 

– Для когось це буде просто страшненька проза про невідомих істот. Як і для мене при першому прочитанні, – розповідають перекладачі. – І це вже буде добре, бо Лавкрафт – майстер жаху. Інших він привабить енциклопедичністю, що рідко притаманна фантастиці. Він такий собі реаліст фантастики, бо нічого не вигадує на рівному місці. Всі його жахіття – тонка гра з класичною міфологією, древніми цивілізаціями та конспірологічними теоріями. З фантастів ХХ століття Лавкрафт, мабуть, найсильніше визначив канони жанру. Встановив їх так само потужно, як Дойл і Честертон – у детективах. Усі популярні сьогодні автори містичних і горрор-текстів – Кінґ, Баркер та інші – брали щось для себе у Лавкрафта.

У нього є абзаци й цілі тексти, написані діалектом, староанглійською мовою. Трапляються спроби вдатися до потоку свідомості – не завжди вдалі. Перекладали в хронологічному порядку, тому доводилося "втягуватися" в стилістику Лавкрафта разом із ним самим. Йти назирці за його метанням між жанрами у перших текстах. Ми намагалися відтворити все розмаїття авторського стилю. Звісно, часом гризуть сумніви, чи не перемудрували.

Стівен Кінґ "Мізері", Клуб сімейного дозвілля", перекладач Анастасія Рогоза

Написаний 1987-го роман "Мізері" розповідає про стосунки письменників та їхніх шанувальників. У центрі сюжету – історія про Пола Шелдона, автора популярної серії жіночих романів, та медсестри Енні Вілкс. "Шанувальниця номер один" рятує письменника після аварії. А потім тримає його в полоні, вимагаючи нових романів про пригоди улюбленої героїні. За непослух – карає фізично.

– Роман зацікавить і поціновувачів фантастики, і прихильників реалізму, – каже перекладач 31-річна Анастасія Рогоза. – Він відмінний від більшості творів Кінґа. В ньому нема нічого потойбічного – зомбі, привидів та інших пекельних виплодків. Весь жах походить від реальної жінки у справжньому світі. До того ж, роман автобіографічний. Про спроби автора позбутися наркотичної залежності – видно, на той час іще марні. Про незмивне тавро автора жахастиків, про свою письменницьку майстерню. Останнє буде цікаво літераторам-початківцям.

Анджей Сапковський "Відьмак", "Клуб сімейного дозвілля", перекладач Сергій Легеза

Анджей Сапковський – один із найвідоміших сучасних польських фантастів. Пригоди відьмака Геральта з Рівії – найманця, що воює з нечистю – здобули прихильників і серед поляків, і за кордоном. "Відьмачий" цикл витримав багато перевидань і перекладів. За його мотивами виходили комікси, комп'ютерні ігри та фільми.

– Є книжки, що стають віхами в жанрі, – каже перекладач 43-річний Сергій Легеза. – Для фентезі таких було щонайменше три: "Володар перснів" Толкіна, "Пісня льоду і полум'я" Мартіна та "Сага про відьмака Геральта" Сапковського. Кожна змінила жанр – його траєкторію і правила гри. Переклади перших двох уже є. Тепер готується до друку український переклад книжки Сапковського. "Сага про Геральта" розпочинається як вестерн, а потім стає сумішшю з казок, бойовика, політичного памфлету, соціальної аналітики і – розповіді про людські почуття. "У кожній казці є дещиця істини. Кохання і кров. Обоє мають потужну міць. Маги та вчені сушать собі над тим голови вже багато років, але не дійшли жодного висновку, крім того, що кохання має бути справжнім", – писав Сапковський.

"Енні обхопила щура своїми сильними пальцями, а другою рукою відтягнула пружину на пастці. Тварина забилася в залізній хватці Енні, намагаючись укусити свою полонительку. Щур пронизливо, моторошно пищав. Пол прикрив тремтячі губи тильним боком долоні.

– Як б'ється його серце! Як відчайдушно він намагається вирватися на волю! Як і ми, Поле. Як і ми. Ми вважаємо, що нам усе відомо, проте ми знаємо не більше, ніж оцей щур у мишоловці – щур із переламаною спиною, який гадає, що й досі хоче жити"

фрагмент із книжки Стівена Кінґа "Мізері"

×