– Актори, які маячать на телеекранах, коштують дуже дорого. Продюсери обирають розкручених. Але глядачам вони набридають. Варто ставити на нові обличчя. Так роблять американські канали Netflix, НВО, британський Бі-Бі-Сі, – каже кастинг-директор кінокомпанії "Пронто Фільм" Алла САМОЙЛЕНКО, 44 роки. Займається пошуком акторів із 2004-го. Розповідає про свої головні відкриття
Наталія Половинка, 54 роки, Львівський театральний центр "Слово і голос". Фільм: "Брати. Остання сповідь", 2014.
– Коли вперше беру сценарій, намагаюся викинути все з голови і зануритись у матеріал. Тоді образи малюються самі собою. Іноді спадає на думку конкретна людина.
Головна героїня фільму "Брати. Остання сповідь" (екранізація роману шведського письменника Торґні Ліндґрена "Джмелиний мед". – Країна) – письменниця. Стає свідком життя інших людей, їхньої біди, болю. Це – суть ролі: споглядати. Одразу зрозуміла, що грати має Наталка Половинка.
Робота над фільмом із режисером Вікторією Трофименко тривала три роки. У Наталії європейська манера гри – стримана, органічна. І харизма дивовижна. Вона – носій глибоких змістів. Їй підходить класичний український репертуар. Але там її "високочолість" потрібно буде ховати. Органічно виглядала би в екранізації "Меланхолійного вальсу" Лесі Українки. Якщо порівнювати зі світовими зірками, то Наталка – поле американки Меріл Стріп. Зараз для Половинки в Україні нема такого матеріалу.
Одна з найбільших проблем вітчизняного кіновиробництва – сценарії. Бракує ідей, проблем, художнього осмислення життя. Намагаємося наслідувати російське кіно, європейське, американське. Робимо начебто все правильно, але з урахуванням наших реалій – воно не працює.
Вероніка Шостак, 23 роки, актриса кіно. Знялася у фільмах "Поводир" 2013 року, "Брати. Остання сповідь" 2014-го, "Ізі" – торік.
– Перший погляд на Вероніку дає відчуття ніжності, спокою. Але якщо її розколошматити, то здійметься буря. Багатогранна актриса. Знайшла її, коли підбирала героїню Ївгу у "Брати. Остання Сповідь". Мала зіграти жінку, яку не можуть поділити двоє братів.
Проводила кастинг у Львівському театрі Заньковецької. Втомилася, вийшла у темний коридор і помітила профіль – мене наче блискавкою вдарило. Зрозуміла, що це – Ївга.
Вероніці було 16 років. А ми шукали 25–30-річну актрису. Треба було знайти щось тепле, м'яке. Із жіночними формами, тонкою душею. Щоби була не хтива. Водночас – вольова й простодушна. Персонаж так виписаний.
За сюжетом є відверта, чуттєва сцена, де один із персонажів ріже їй внутрішню поверхню стегна. Чи інша – де мав бути оголений бюст. Але вирішили одягнути в ліфчик. Думали, чи робити це з дублером. Вероніка захотіла все грати сама.
Олег Мосійчук, 59 років, Тернопільський театр ім. Тараса Шевченка. Фільми: "Вир" 1983 року, "Один в полі – воїн" 2003-го, "Брати. Остання сповідь" 2014-го, торішній "Стрімголов".
– Обличчя Олега Петровича легко зістарити на 20 років. На роль Войтка у "Братах" шукали старого, знесиленого, але твердого всередині чоловіка. Мені дали телефон художнього керівника Тернопільського театру. Запросила Мосійчука до Києва.
Коли побачились – відчула дисонанс. Зовні він, як сам про себе каже, "поношений життям". Але має швидку ходу юнака, із розправленими плечима. Пуза в нього ніколи не буде.
У героя Мосійчука – жорсткий характер, непримиренні погляди. Втомлений. З гострими рисами обличчя. Олег грав 90-річного. Ніхто не міг сказати, дивлячись на екран, що акторові – 54.
Олег Шульга, 38 років, Дніпровський театр-студія "Віримо!". Знявся у торішніх картинах "Червоний" і "Нюхач-3", у цьогорічному фільмі "Позивний Бандерас".
– Випускники Дніпровського театрального училища більше подобаються, ніж столичного університету імені Івана Карпенка-Карого. У дипломі написано: актор театру й кіно – але кіно їх не вчать. Приміром, не знають, куди дівати руки. Олег Шульга закінчив Харківський національний університет мистецтв ім. Котляревського.
В нього відчуваються внутрішні сумніви. Той, хто пройшов війну, не може бути інакший. Олег рік служив у зоні АТО командиром мотопіхотного взводу. Мав депресію, не хотів іти на проби, впирався. Правдами й неправдами витягла його на першу зустріч.
Був трохи повнуватий, кругловидий. Невисокого зросту, з вузькими плечима. І дуже пластичний. Професійні військові рухи робить бездоганно.
Глядачі й критики помітили його роль Гурова у "Червоному" (історична драма Зази Буадзе про повстання в таборі ГУЛАГ 1947 року. – Країна). Знявся у першій серії третього сезону серіалу "Нюхач". Також – у "Позивному Бандерас", який вийде влітку 2018-го. Затверджений без проб на роль в австралійській картині "Кремінь" – про українського тренера з вітрильного спорту Віктора Коваленка. Але повинен вивчити англійську.
Микола Береза, 35 років, Львівський театр ім. Леся Курбаса.
Знявся у стрічках "Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919–1939" 2011-го, "Тіні незабутих предків", "Мар'яна" 2013-го, "Брати. Остання сповідь", "Креденс" і "Короткометражка про один день у Львові поглядом трьох людей" 2014-го, SelfieParty 2016-го, "Червоний" – 2017 року.
– Микола Береза – типовий галицький інтелігент. Може зіграти всю класичну українську літературу. Бачу в ньому героя, який зробив ганебний вчинок і потім складно це проживає. Грає на полі Аль Пачіно.
У "Червоному" мене найбільше переконують сцени, де він у русі, діє. Заскочити в шкіру національного героя визвольної війни – неабиякий стрес. Подобаються очі Миколи Берези: точні різкі оцінки в погляді. При тому, що в нього м'який голос – і це багатьох дратувало. Була думка переозвучити. Але потім відмовилися від цієї ідеї: для актора це – принизливо.
Березі варто ламати амплуа. Наступного разу має зіграти якусь підлоту. Бо весь час ходити в героях – важка карма.
Роман Луцький, 31 рік, Івано-Франківський театр ім. Івана Франка. Фільми: "Параджанов" 2013 року, "Брати. Остання сповідь" 2014-го, "Тепер я буду любити тебе" 2015-го, торішній "Сторожова застава".
– Дуже вродливий. Якби жив у Польщі або США, вже був би суперзіркою.
В Івано-Франківському театрі йшла репетиція. Роман Луцький пробіг повз мене у коридорі. Зупинила його, сказала: "Ти – український Бред Пітт, будеш зіркою". Він посміявся.
Актори по-різному вперше заходять у кадр. Хтось панікує й затискається, хтось падає в розсудливий тон, забагато розпитує. Луцький на перших пробах був занадто емоційний. На "Братах" це було доречно, а на "Параджанові" – ні. У нього з російською не дуже. Там, де вивчив напам'ять, – говорив. А імпровізувати не міг. Після "Братів" і "Параджанова" мав ще кілька помітних стрічок. Велика аудиторія була в серіалу "Століття Якова". У "Сторожовій заставі" в Романа – один із найяскравіших персонажів.
Він легкий у спілкуванні, його акторська енергетика – світла. Навіть якби грав когось негативного. Виконує всі режисерські вказівки. Може подивитися свій запис – і сам собі зробити зауваження, виправити помилки.
Дар'я Полуніна, 25 років. Актриса кіно. Живе у Польщі. Знялася у фільмах "Кров'янка" позаминулого року і торішньому "Фокстер і Макс".
– Акторка з нетиповою для нашого кіно зовнішністю. Про неї режисери кажуть: антична героїня, голландський живопис. У неї красиво ворушаться губи. Почала звертати на це увагу після перегляду стрічок із Мерилін Монро. У голлівудських фільмах актриса, в якої негарно ворушаться губи, не буває героїнею. А підконтрольна міміка в українського актора – велика рідкість. Часто грають лобом чи тільки зведеними бровами. Але актор, який працює у кіно, повинен володіти мікромімікою. Найменші внутрішні зміни мають відображатися в погляді і м'язах навколо очей.
Дар'я – рідкісний на наших теренах типаж інтелектуальної героїні. На одному з кастингів продюсери забажали типаж Скарлетт Йоганссон. Хотіли sexy-girl – втілення жіночності й привабливості. Але при цьому повинна говорити, як випускник Гарварду.
Полуніна може зіграти принцесу. Здатна втілити Анну Ярославну – до всього добре володіє французькою мовою.
Дар'я – професійна акторка, але після закінчення вузу два роки вела ранкову телепрограму в обласному центрі. Планувала емігрувати до Франції.
Дебютувала у "Кров'янці" режисера Аркадія Непиталюка.
Марія Свіжінська, 59 років, Львівський обласний театр ім. Юрія Дрогобича. Фільми: "Кров'янка" 2016 року, "Коли падають дерева" – 2018-го.
Коли записувала самостійно відео із завданням для проб – була надто театральною. Наприкінці, коли вже подумала, що камера вимкнена, вийшла з ролі і сказала: "Ну що, вийшло?" – і засміялася. Режисеру Аркадію Непиталюку сподобався саме цей момент. Так фільм "Кров'янка" отримав свою Маньку.
Марія Свіжінська – типова українська жінка, берегиня. У ній багато сили, вона – горда. На світ дивиться з високо піднятою головою.
Близька за типажем до російських акторок Надії Маркіної й Тетяни Дороніної.
Захарій Новицький, 65 років, Коломийський театр ім. Івана Озаркевича. Знявся у фільмах "Провал операції "Велика Ведмедиця" 1983 року, "Гори димлять" 1989-го, "Атентат – Осіннє вбивство в Мюнхені" 1995-го, "Політ золотої мушки" 2015 року, позаторішньому "Кров'янка", торішньому "Припутні" і "Легенда Карпат" 2018 року.
Захарій Новицький – це типажі: працівник сервісу, дивак, чоловік, який зустрів НЛО і захоплено розповідає про це. Геніальний актор епізоду, як Борислав Брондуков.
1 
1
Коментарі