З 18 травня у прокаті йде фільм "Чужа молитва" Ахтема Сеїтаблаєва. Розповідає про кримську татарку Саїде Аріфову – виховательку дитячого будинку в Бахчисараї. Під час Другої світової вона врятувала від нацистів 88 єврейських дітей. Казала, що вони – татари, вчила їх мусульманських звичаїв, підробляла документи, довідки. Не видала навіть після двотижневих катувань.
Під час депортації татар 1944 року Саїде врятувала вихованців удруге. Довела, що вони – євреї. Жінку вивезли в Узбекистан. Діти бігли за машиною НКВС і кричали: "Поверніть маму!"
До Криму Саїде повернулася за незалежності України. Шукала вихованців через програму "Жди меня". 2007-го померла 91-річною. Її внесли до переліку Праведників світу.
Головну роль у картині зіграла київська акторка Лілія Яценко, 23 роки.
Про роботу над стрічкою розповідає режисер 44-річний Ахтем СЕЇТАБЛАЄВ:
У фільмі і для нацистів, і для комуністів головний ворог – діти. Тільки для перших – євреї, для других – кримські татари.
"Чужа молитва" – не біографія Саїде Аріфової, а художній фільм. Деякі факти взяли з життя інших людей, які рятували євреїв. Наприклад, родина Куртієвих. В Яд ва-Шемі (присвячений Голокосту меморіал в Єрусалимі. – Країна) бачив шість плит з іменами українців, які переховували євреїв від нацистів.
Прообразом офіцера СС Ahnenerbe ("Спадок предків" – організація, створена для вивчення традицій, історії та спадку германської раси 1935 року Генріхом Гіммлером. – Країна) Генріха став Отто фон Олендорф, штандартен-фюрер СС, керівник Айнзацгрупи півдня України. У Криму нацисти не лише знищували євреїв, а й проводили археологічні розкопки. Шукали артефакти, що давали би Третьому рейху право на цю територію. Будь-який тоталітарний режим шукає ідеологічне підґрунтя для виправдання загарбницької війни. Провели паралелі між Другою світовою і сьогоденням. Печерне місто Мангуп-кале, на місці якого було князівство Феодоро, заснували племена ґотів – давні предки німців. Нацисти таки знайшли своє коріння. На відміну від росіян, які в Криму не залишили нічого, крім сліду брудного чобота.
За СРСР депортували 48 народів. Більшість кримськотатарських чоловіків після 18 років воювали на фронті у складі радянської армії. Водночас "велика батьківщина" воювала з їхніми дітьми, дружинами і батьками.
У "Чужій молитві" нема критики російської влади. Але фільм навряд чи покажуть у Криму. Бо розповідаємо про радянську владу, а маємо на увазі російську. Хоча слово "Росія" не звучить жодного разу.
Коли 2013 року в прокат вийшла стрічка "Хайтарма" про депортацію кримських татар, то генеральний консул Росії в Криму Володимир Андреєв не пустив на прем'єру гостей із Москви. Це були учні, друзі та бойові побратими Амет-Хана (військовий льотчик Другої світової, двічі Герой Радянського Союзу. 1944-го його родину депортували. – Країна). Картина присвячена його життю. Консул сказав, що фільм спотворює історію і показує радянську армію в негативному світлі. Хоча сам стрічки не бачив.
Кримські краєвиди для "Чужої молитви" знімали в Грузії. Чуфут-Кале – у скельному городищі Уплісцихе. Напередодні там пройшов дощ і на камені утворилася калюжа в формі карти України з Кримом. На екрані це чітко видно. Таке неможливо зробити спеціально.
Стрічку планував масштабну, з великою кількістю артистів, масових сцен, прольотів над Бахчисараєм. Потім зрозумів, що фільм не про це. Зробив камерну картину. Трагедію народу показав через одну історію. Хочу дати татарам надію, що Крим буде український.
18 травня, в День пам'яті про депортацію кримських татар, кремлівський рейх заборонив провести молитву в пам'ять про загиблих. Мій народ поки що може висловитися лише через мистецтво.
Кіно не змінить людей. Але змусить задуматися.
98 відсотків кримських татар налаштовані проукраїнськи. Дві третини політв'язнів у Росії – кримські татари.
Мій народ має багатовіковий досвід виживання під державним пресом. Російська імперія намагалася нас знищити 300 років. У результаті її вже немає, а ми – є. Радянський Союз робив те саме. Теж розпався, а ми – ні. Нинішніх окупантів на півострові також не стане. А ми – залишимося.
Не буде соромно перед онуками
Себастіан АНТОН, 33 роки, актор:
– Мій батько родом із Вінниччини, мати – поволзька німкеня. Живу в Берліні з 6 років. У школі нам розповідали про Третій рейх, причинно-наслідковий зв'язок зародження нацизму в Німеччині. У старших класах цікавився історією тоталітарних режимів глибше, тому негативного персонажа грати було нескладно.
Радянське кіно про Другу світову героїзувало криваву бійню, створювало культ міфічної перемоги. Хоча у тій війні програли всі.
За участь у стрічці Ахтема буде не соромно перед онуками. Німці відрізняються від росіян тим, що після Другої світової переосмислили своє минуле, визнали помилки.
Фільм "Чужа молитва" може стати імпульсом до змін. Бо хороше кіно те, після якого ми з дружиною не лягаємо спати, а ще півтори години обговорюємо.
1 
1
Коментарі