Hарешті з'явився беззаперечний хіт українською мовою
– Проголосував за Alyona Alyona (реп-виконавиця Альона Савраненко у жовтні 2018-го виклала на YouTube кліп на пісню "Рибки", який набрав понад 1,2 млн переглядів. – "Країна"), Аліну Паш, Kadnay. За один із найбільш прогресуючих колективів – Maruv, – каже 43-річний Ігор Панасов, головний редактор інтернет-журналу Karabas.LIVE.
Розмовляємо про музичні підсумки 2018 року. Ігор – член журі музичної премії Yuna. На зустріч прийшов після заходу, на якому оголосили цьогорічних номінантів. Восьма церемонія нагородження відбудеться 22 березня в столичному палаці "Україна".
– Я називаю артистів, яких там торік не було взагалі. Тобто Yuna реагує на те, що нового і гідного з'являється в Україні.
Також серед номінантів є один із найкращих дуетів року – Монатіка і Ніни Матвієнко, гурти "Антитіла", KAZKA, Pianoбой. Тобто Yuna не просто тримає планку, вона однозначно попереду всіх премій. Єдина, яка взяла на себе важку ношу називатися національною.
До нагород від телеканалу М1 не треба висувати претензій. Дають премію для своїх артистів. Викидають півмільйона доларів на церемонію, щоб показати, що вони у грі. Не варто це вважати зрізом сучасного музичного процесу. Це – лише маленька частина. Просто найголосніше звучить, тому здається важливою.
Але те, що найгучніше звучить, найшвидше залітає до вух.
– Інтернет вже наступає на п'яти телебаченню. Альона – невідома дівчина, яку ніхто нікому не запихав у вуха. Тим не менш свій перший мільйон переглядів у YouTube зібрала.
Якщо п'ять-сім років тому виконавець приносив пісню на М1 або FM-станцію і програмний директор її не брав, то все пропадало. Юному таланту треба було накласти на себе руки або повертатися на ненависну роботу. Тепер усе по-іншому. Потрібні мінімальні дії, щоб тебе помітили. Ця схема ще кілька років тому була відіграна на відеоблогерах, які знімали себе вдома, – і це виявилося потрібним сотням тисяч людей. Досвід поступово перехоплює музична індустрія.
Чи можна говорити і про зростання музикантів також? Може, не було кому "вибухнути"?
– Гурти "Один в каное", Vivienne Mort вже діяли і були на високому рівні. Але в українському інтернеті ще не було такого щільного середовища, в якому це все поширюється, обговорюється, оцінюється, пояснюється – чому це добре.
Чому це добре? Хтось скаже: в інтернеті поки знайдеш, щось цікаве, а М1 увімкнув і розслабився.
– В інтернеті є свобода, на відміну від телевізора. Канали і в цьому сенсі вимушені підлаштовуватися. Маю на увазі формат IPTV. Цифрове телебачення надає послуги, які не дуже відрізняються від YouTube чи Netflix.
Людина, яка 2018 року перебувала у вирі миготливої інформації, має в будь-який зручний момент зупинити цей потік. Натиснути на кнопку і слухати чи дивитися тоді, коли до цього готова. А 10 років тому пропустив ефір – і все. Хіба знайомі перекажуть, що ти проґавив.
Як ставитеся до талант-шоу?
– Не відслідковую, ближче до фіналу роздивляюся артистів. Не можу сказати, що це погане явище. Людина вирішила показати свої таланти, стати відомою. Найпростіше – дати оцінку, чи корисно це для музичного процесу на прикладі артистів, які вийшли з "Голосу країни". Приміром, цікавий дует Yuko, яких продюсує Іван Дорн. Підопічна Потапа Інґрет Костенко, судячи з альбому "Не спи", теж дуже інтересна. Той же Alekseev. Я до нього скептично ставився. Зараз бачу – це достойна поп-музика і на голову вище за ширпотреб, що потоком нісся до нас із Москви.
Гурт "Без обмежень" – вихідці з "Х-фактора" – знайшли свою аудиторію. Але з часом вони її розгубили б, як група Detach, якби не фінансування. Такий амбіційний крок, як концерт "Без обмежень" у Палаці спорту, став можливий тільки завдяки інвестору. Вони грають якийсь такий український рок-шансон, що потрапляє просто в серце. Один заможний чоловік замовив їхній виступ собі на день народження. Зав'язалися стосунки, дружба і врешті – проект. Правда, за участі "Квартал-концерту".
KAZKA теж вихідці з "Х-фактора"?
– Ця група тільки в прасках і мікрохвильовках не звучить. На відміну від 2017-го, у нас нарешті з'явився беззаперечний хіт українською. Немає інших пісень, які можуть конкурувати 2018 року з "Плакала". Досі в хіт-парадах лідирували Світлана Лобода, Макс Барських, Оля Полякова. Слухачі тепер знатимуть, що пісні українською мовою можуть бути вибухом, який захоплює весь простір.
А чому "Океан Ельзи" свого часу не навчив цього?
– Не пам'ятаю жодної пісні "Океанів", що ставала б подією всього року. Група Святослава Вакарчука сприймається в комплексі. Були хіти, але поруч із KAZKA жоден не стояв. Це як прецедентне право – один раз щось відбулося і стає частиною закону. Це дуже вплине на поп-середовище. Багато хто каже, що це продюсерський проект, що все штучне. Знаю кожного учасника цієї історії, включно з автором тексту. Сергій Локшин – класний поет. Він більше нікому з артистів не писав. Цього киянина компанія Mamamusic знайшла майже випадково. Звісно, мене вже задовбав хіт "Плакала". В альбомі KAZKA Karma є не гірші, деякі навіть кращі. Шкода, що вони залишилися трохи в тіні.
Українські артисти продовжують виступати в Росії.
– Сьогодні маємо два паралельні шоу-бізнеси. Бо артистів, яких починають знати на Заході, теж усе більше. Металісти з Горлівки Jinjer мали три тури по США, на 2019 рік заявлена Японія. Вкотре проїхалася Штатами "Даха Браха".
Київську групу Love'n'Joy ніхто особливо не знає, а вони гастролювали в 12 містах Європи. В Берліні й Парижі на них прийшли 200–300 людей, але цього достатньо. Грають психоделічний рок англійською мовою, і ця музика зрозуміла європейцям. MOTANKA з Луцька грає фолк-метал. Це третій український гурт, який підписав контракт з австрійським лейблом Napalm Records.
Ми ще довго не народимо зірку навіть європейського, не кажучи про світовий рівень у поп-музиці. Бо наша музична індустрія дуже відстає від країн, де в артистів вливають сотні мільйонів доларів. Нам треба накопичити досвід.
Монатік – перша поп-зірка нового типу. Він не вийшов з естради Павла Зіброва, Гаріка Кричевського. Узяв західні тренди й поклав на цей ґрунт.
Іван Дорн теж цим займався, але Монатіку, мабуть, більше потрібна слава. Бо Іван не особливо женеться за популярністю. Його більше цікавлять експерименти в підвалі з "Дорнобандою", ніж стадіони. Монатік під це більше заточений. Музичні прийоми він використовував ті ж, що і Дорн, просто розумніше адаптував під широку аудиторію.
Майже три роки Монатік не виступає в Росії. Присутній в інформаційному полі, бо співає російською, але йому там не дають премії. Думаю, це частково пов'язано з рішенням співака туди не сунутися. До Москви по нагороди продовжують їздити Макс Барських, Лобода.
Занадто тісні й плідні були їхні зв'язки з Росією. Добре прориті канали збагачення, щоб від цього відмовитися. Дуже легка спокуса цим користуватися.
Артист, який усвідомлює, що відбувається в його країні, в якийсь час повинен сказати "стоп". Має думати, як жити тут, шукати нові ринки. Але якщо немає матеріальної бази, хвилюєшся про завтрашній день, напевно важко прийняти таке рішення. Бо це багато в чому загрожує справі твого життя.
Вакарчук досі є орієнтиром для українських артистів?
– Наступним артистом, який збере "Олімпійський", буде точно не рокер. Історія "Океану Ельзи" продовжується. Вакарчук – дуже енергійна людина. Харизматичний, уміє розмовляти з людьми, соціально вбудований у реальність, вміє надихнути.
Про концерт на найбільшому стадіоні країни заявив Монатік. Зі Святославом вони – з різних епох. Вакарчук приніс на нашу сцену звучання класичного британського року – Queen, Led Zeppelin. Монатік – сучасних реперів, фанкерів: Джона Ледженда, Бруно Марса.
Коли в країні настане мир, ми не будемо весь час вимагати від артистів чіткої громадянської позиції, тоді чіткіше буде видно – хто номер один. Зараз комусь подобається, що музиканти поза політикою, комусь – ні. Якщо говорити саме про захоплення аудиторії й енергію, яку артист може дати, – однозначно Монатік може стати наступником Вакарчука.
Немає "зради", що артист, в якого більшість пісень – російською, замахнувся на "Олімпійський"?
– 2016-го ми з ним про це говорили. Він якось дуже легко сказав, що з бабусею в Луцьку говорить українською, молиться – українською, а пісні російською пише. Цікаво зараз його про це спитати. Статус артиста значно зріс за цей час. Під Новий рік із "Кока-колою" Монатік випустили рекламну пісеньку українською. Може, це сигнал, що навесні буде новий матеріал.
Поет Сергій Жадан 2018-го випустив два міні-альбоми з новим музичним проектом "Лінія Маннергейма".
– Він важливий для публіки "25 плюс". Це найсвідоміша аудиторія. Бо на короткій дистанції легко захопити слухачів. 14–18-річні вразливі, їм запали щось яскраве, і швидко побіжать по квитки за батьківські гроші.
Жадан стає чимось важливим у житті своїх прихильників. Вони через роки звернуться до цих пісень, книжок. Поет не подобається 18-річним, бо не прикольний, серйозний. Сергій – фундаментальна людина, а це не дуже потрібно поколінню Youtube. Як і багато речей, що не дають миттєвих вражень, а впливають на рівні фундаменту, він формує світогляд непомітно. Не мільйонів. Десятків тисяч, але свідомих, активних українців.
"Журавлі" – балада, яких не так багато наші артисти написали
Найважливіші альбоми 2018 року, за версією Ігоря Панасова
"Досвід"
гурт Vivienne Mort
Це робота номер один для мене. Вершина, до якої цього року більше ніхто з артистів не дотягнувся. Я слухав альбом разів п'ять, і щоразу він здається все досконалішим.
Vivienne Mort – злагоджений організм, у якому все збалансовано. Є взаєморозуміння між музикантами. А що стосується пісень, то про що "Ілліада" Гомера, наприклад? Чи "Отелло" Шекспіра? Одразу про все – про життя, смерть, кохання і його відсутність, відчай, відчуття, що перебуваєш поза часом. У Даніели Заюшкіної (вокалістка київської групи Vivienne Mort. – "Країна") реальності легко переплітаються між собою. Це дає відчуття наповненості життя, де є все: гіркота, прощання, розлука і разом із тим відчуття, що ти не загубив, а віднайшов щось.
"Як є", Максим Рубан (проект "Мало")
Поява Максима Рубана – це подія для нашої сцени. Виставив його перший запис у себе на сторінці й попросив людей висловитися. Жодного негативного відгуку.
І це – у Facebook, де кожен другий шукає привід сказати щось погане. Унікальний випадок для нашого часу. Пісні Максима оголені максимально. Зблизька показують людину, якій трохи за 30, але мала інтенсивно емоційне життя. Дивовижно, як плавно і легко артист переливає розповіді маленьких особистих сюжетів у пісні. На концертах слухачі кайфують.
"Залізна ластівка"
гурт The Hardkiss
Чекав, коли гурт концентрованіше покаже свої таланти. Виявилося, що перехід на українську мову, спроба якось намацати своє місце творчої сили – вдалися. Це дуже хороший цілісний поп-альбом. По презентації в столичному Палаці спорту було видно, що гурт дуже заморочився, аби надати йому якусь картинку. Бо від початку проект був побудований на візуальній подачі. Все було гарненько, але трохи прісно звучало. Хотілося майстерності, емоцій, не пласких слів. І ось у цьому альбомі все це вийшло.
Перейти на українську багатьох артистів спонукали квоти. Вокалістки The Hardkiss Юлії Саніної це не стосується. В їхньому переважно англомовному репертуарі вже була пісня "Прірва" українською. Видно, що нові українські тексти – це не спроба зіграти в кон'юнктуру, а результат тривалого процесу.
Для мене пісня "Журавлі" – сильна лірична балада, яких не так багато наші артисти написали.
"Крила", Джамала
Співачка така органічна в нових піснях, як ніж у масло заходить. Пішов на презентацію "Крил" і побачив найкращий концерт Джамали. А це був сьомий чи восьмий раз.
Видно, що людина займається тим, чим повинна. Публіка чекала від Джамали продовження історії з "1944" (пісня, що принесла Джамалі перемогу на Євробаченні, присвячена депортації кримських татар сталінським режимом. – "Країна"). Бо якщо люди хіт сприйняли й отримали від нього задоволення, вони поводяться як наркомани. Якщо пре одна пісня, то хочеться ще парочку подібних. Це логіка, на якій будується поп-індустрія. Цю логіку Джамала поламала. Багато моїх знайомих, які бажали їй великого успіху, не розуміють, навіщо вона це робить.
Я захоплений сміливістю Джамали – випустити матеріал ні на що не схожий з попереднього.
"Музасфера", Сергій Бабкін
Ті, хто пам'ятає Бабкіна по перших альбомах, дещо розчаровані пішли з концерту в палаці "Україна". Не почули пісень, на яких багато хто виріс. Артист намагається пояснити, що він – уже в іншій фазі. Зіграв лише одну російськомовну композицію, хоча їх сотня.
Бабкін органічний в українській мові. Сергій, який потрапив у медійний вир із "Голосом країни", наче у новій виставі перебуває. Я впевнений у цьому. Зустрів його перед однією з церемоній, каже, що офігів від ажіотажу з автографами і селфі. Він – людина камерна. Ще років п'ять тому можна було казати, що Сергій насамперед – театральний актор і трохи музикант. Але зараз баланс змінився. У нього багато концертів, увага як до співака досить серйозна. Він з однієї кишені в іншу перекладає ці враження. І працює там і там. Я бачив його у спектаклі про Дракулу. Це дуже серйозний рівень. Бабкін вивертає себе навиворіт.
"Любий друг",
Христина Соловій
Багато хто іронічно ставиться до виходу Соловій з-під продюсерської опіки Вакарчука. Спілкувався з Христиною. Вона дійсно була у психологічній залежності. Як людина вольова, з темпераментом вона довго не могла в цьому жити.
Другий її альбом приблизно на тому ж рівні, що й попередній диск. Лише стилістика різна. Це перехідний період для співачки. У Соловій нерозкритого більше, ніж ми бачили. Вона нагадує складний механізм, коли відчуває неволю, їй хочеться проявити себе. Коли вона з цими вузлами розбереться, ми побачимо ще якийсь спалах.
4 
1
Коментарі