Кесарійське порося було головною стравою новорічного столу у Києві у 1900 році. Тоді на місцевих базарах масово продавали молодих свиней, щоб запекти їх на свято.
Про це Gazeta.ua розповідає Зоя Звиняцьківська, куратор виставки "Новий рік за 100 років", що відкрилася у столиці.
"Якщо перегорнути сторінки історії у 1900 рік, у Київ. На столі у городян у новорічну ніч було так зване кесарійське порося. Воно так звалося, тому що 1 січня був день Василя Великого. А він був архієпископом Кесарії. І заступником свиней та свиноводства. Кесарійське порося було як індички на американські свята і вважалося, що вони з задоволенням живуть для того, щоб бути вбитими до новорічного столу. Вони щасливі бути на тому столі", - розповідає Звиняцьківська.
Історики мають чимало листівок та карикатур, на яких лежать печені та живі поросята.
"На цих зображеннях вони усміхнені та щасливі лежать на блюдах, дивляться на людей. Не тільки на київських, чи українських листівках, але у різних країнах світу знаходять листівки, де дуже багато приємних поросят, які були певний час символом Нового року", - каже куратор виставки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ягня в овочах поливають вином
Письменники початку минулого століття пишуть про родини, які не могли дозволити собі порося до столу. Однак зазначають, що зустріти на вулицях столиці людей з невеликими свиньми було зовсім не рідкістю.
"В тогочасних газетах пишуть, що з огляду на те, що усі базари Києва торгували поросятами, якщо вийти на вулицю, можна було побачити громадян, де кожен ходить з поросям під пахвою. Тобто вони були не такі вже дорогі. Дуже широкі верстви населення купували та могли собі це дозволити. Михайло Лесков пише, що було смажене порося та варене порося з кашею. Водночас є різдвяне оповідання Купріна зі щасливим кінцем, де він описує родину, яка не могла собі таку свиню дозволити. Завжди були люди, у яких були скрутні обставини", - говорить Звиняцьківська.
Окрім поросят на столах, які накривали століття тому, були мандарини. Їх чіпляли на ялинку.
"Мандарини були навіть коштовніші за порося. Бо що те порося - взяв десь під Києвом та й все, а мандарини були стальські. Їх важко було дістати. Довго і складно треба було транспортувати до Києва. Вони доспівали трохи довше і це були перші стиглі мандарини. Ялинки прикрашали горіхами в золоті - вішали на кінчики гілок, а в глибину ялинки чіпляли мандарини, і вони просвічувались, потім вішали цукерки", - розповідає організатор виставки.
3 
1
Коментарі