23 вересня 1848 року американець Джон Куртіс виготовив першу жувальну гумку. Найдавнішу датують VII - II ст. до н. е. Схожа на шматочки доісторичної смоли з відбитками людських зубів. Та її винахідником вважають Куртіса, адже він відкрив промислове виробництво жувальної гумки із соснової смоли.
Пізніше почав додавати у вироби парафінові ароматизатори. Та продажі були низькими через наявність у гумці домішок, які важко видалити зі смоли.
На основі каучуку гумку почали виготовляти 1869-го. Нове життя їй подарував Томас Адамс. Також він додавав екстракт лакричника для поліпшення смаку. Це й збільшило продажі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кравчучки, жувальні гумки та спортивні костюми: які речі стали символами 1990-х
У жувальних гумок один рецепт. Складаються із 60% цукру або замінника, 20% каучуку, 19% кукурудзяного сиропу й 1% ароматизаторів.
Щодо користі та шкоди точаться суперечки й досі. Стоматологи зазначають, що іноді жувальна гумка не тільки марна, але й шкідлива. У деяких людей надмірно розвинена жувальна мускулатура, через це швидше стирається зубна емаль. Тому їм вона протипоказана.
Цікаві факти:
- є думка, що жувальна гумка сприяє схудненню, притупляючи відчуття голоду;
- жувальна гумка Orbit з'явилася під час Другої світової війни. Її почали випускати спеціально для американських солдатів, її додавали в пайки вояків. Вважалося, що вона допомагає розслабитися і зняти стрес;
- найбільшу бульбашку із гумки надула американка Сюзан Монтгомері. Її рекорд зареєстрували 1994 року. Бульбашка була 58,5 см у діаметрі.
В Івано-Франківську студентка Прикарпатського національного університету Марта Цап створила лікувальну гумку від пародонтозу на основі меду. Цей засіб має антибактеріальний ефект.
2 
1
Коментарі