Участь у газовій суперечці Росії та Білорусі не принесе користі Україні, вважає керівник енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар, 46 років:
— Залежно від тривалості суперечки, український зиск від білорусько-російського газового конфлікту складе кілька мільйонів доларів. Але це, якщо думати лише про гроші. Зараз на кону значно цінніша карта. Якщо Білорусь упала в немилість "Газпрому", то завтра це може спіткати й Україну.
Росія задіяла щодо Білорусі український сценарій?
— Саме так. Скорочення обсягів постачання газу призведе до того, що білоруська газотранспортна система не зможе підтримати необхідний тиск для його транзиту до Європи. Відтак Москва звинувачуватиме Мінськ у перешкоджанні транзиту і крадіжках газу. Те саме чули й ми під час зимових конфліктів із "Газпромом". Але критичних наслідків для європейських споживачів не буде, бо літо. До того ж через Білорусь у Польщу надходить усього 6 відсотків російського газу. Понад 80 відсотків іде через Україну.
Чи варто було нашій державі оголошувати про готовність перекачати російський газ в Європу в обхід Білорусі?
— Устами прем"єра Володимира Путіна пролунало лише розпорядження, як до васала, переорієнтувати газові потоки. Росія навіть не зверталася офіційно до України, щоб та надала потужності своєї газотранспортної системи для прокачування газу в Європу в обхід Білорусі. Але в Києві відразу зраділи, що нам перепаде кілька мільйонів. Це недалекоглядна позиція. Заявою про готовність перекачати білоруський об"єм газу уряд виставляє Київ не як партнера Мінська, а як виконавця волі Москви. У нас ще залишаються невирішені питання із білорусами, і їхній президент Олександр Лукашенко може потім пригадати це. Тоді втрати України будуть значно більші, ніж кілька мільйонів заробітку за додатковий транзит газу.
Москва веде політику газового шантажу, використовує енергоресурси як механізм економічного примусу. Якщо "Нафтогаз" не захоче зливатися з "Газпромом", росіяни придумають механізм "покарання" українців у вигляді обмеження постачання газу.
Які ще можливі "механізми покарання"?
— На Україну зараз насунулася серйозна проблема: як виконати рішення Стокгольмського арбітражного трибуналу щодо передачі "РосУкрЕнерго" понад 12 мільярдів кубометрів газу і відшкодування близько 200 мільйонів доларів. "Нафтогаз" фактично виходить на дорогу до повного банкрутства. Навіть якщо розроблять якийсь графік погашення претензій, сплатити ці 24 мільярди гривень — непосильне завдання для компанії. Держава тим часом дистанціювалася від цієї проблеми. Якщо посадовці скажуть, що нема ні грошей, ні газу, то відразу почуємо вимогу розплачуватися майном: видобувними активами, магістральними газопроводами, підземними сховищами тощо. Не важливо, натурою доведеться віддавати чи грішми. Газовий зашморг на шиї України затягується все тугіше.
Але чинне законодавство забороняє відчуження майна?
— У Верховній Раді вже є охочі проштовхнути законопроект про скасування заборони приватизації чи відчуження об"єктів магістрального трубопровідного транспорту. Зрештою, "РосУкрЕнерго" може скористатися досвідом кіпрської компанії ТМР, яка вимагала повернення боргу за результатами її участі в проекті модернізації Лисичанського нафтопереробного заводу. Претензії на суму 45 мільйонів доларів завершилися арештом державного майна — двох українських літаків "Руслан" за кордоном.
Шукаючи гроші для "Нафтогазу", влада підвищить вартість газу для підприємств?
— Ціна на газ має утворюватися за однаковими принципами для усіх споживачів. Цього зараз нема, бо не прийняли закон "Про основні засади функціонування ринку газу в Україні". Тому, збираючи гроші на "борг" "РосУкрЕнерго", уряд замаскує підвищення цін на газ і для підприємств, і для населення під вимогу Міжнародного валютного фонду вирівняти ціни в енергетичному секторі. З одного боку, виконає умову надання кредиту, а з другого — збере зі споживачів більше грошей.
Підприємства мають великі борги перед "Нафтогазом". З чого вони платитимуть за підвищеними тарифами?
— На проблеми підприємств ніхто не зважатиме. Підвищення конкурентоздатності полягає не в тому, щоб отримувати якомога дешевші енергоресурси, сировину, робочу силу і сприятливі податки. Зарубіжні конкуренти запроваджують енергоефективні технології і випереджають нас на кілька кроків. Тому українська продукція опиняється на узбіччі зовнішніх ринків.
5 
1
Коментарі
13